Тієї миті, коли Стас побачив Олену, серце його вистрибнуло з грудей і розбилося біля її ніг. “Не може бути, щоб така краса існувала наяву” – майнуло в нього у голові. Потім він ніяк не міг зрозуміти, чому Олена погодилася вийти за нього заміж. А коли вона наро дила двох синів поспіль, Стас загалом втратив голову. Сини всі були в неї. Такі ж високі, зеленоокі блондини. Стас навіть засумнівався у своєму батьківстві, але аналіз ДНК, зроблений у таємниці від усіх, підтвердив – його діти. Разом вони вже тринадцять років. Стас був готовий в млин розбитись заради своєї родини. Він мало не молиться на свою Олену, і трохи боїт ься її.
Єдиний недолік у дружини у відносинах зі своєю сестрою Ірою та їхньою матір’ю. За роки шлюбу він зустрічався з родичками подружжя лише чотири рази. І завжди, після кожної зустрічі, у нього залишалося негативне враження про цю родину. Тон задавала теща. – О! Мої членистоногі завітали! – говорила мати Олени про своїх дочок. Потім, коли сідали за стіл, сестри починали своє одвічне пікірування, кому більше дісталося після батька, і кому залишиться квартира матері. Дві пристойно одягнені красуні, в процесі диспуту, перетворювалися на базарних баб. У такі моменти Стас зневажав свою дружину. – Стас, терміново приїжджай до мами. Її тільки з лікарні виписали, — зателефонувала чоловікові Олена.
Коли чоловік зайшов у квартиру до тещі, то впав у ступор. Замість життєрадісної, уїдливої жінки в кріслі сиділа сухенька жінка, яка зі страхом дивилася на дочок, що лаються. Стас вийшов на балкон. Сестри вже про все практично домовилися, маму здають у nритулок, квартиру ділять навпіл. Не могли визначитися лише в одному, кому скільки платити за утримання матері. Стас вкотре зазначив про себе, що Олена стала неприємна йому. “Настав час розлу чатися”, подумав він і подзвонив матері, розповів про стан тещі, про рішення її доньок. – Вези її до нас. – сказала його мати. – Дякую мамо. Ти найкраща…