Сергій йшов до своєї дівчини, коли його зупинив незнайомець, що сидів біля під’їзду. Незнайомець представився родичем Ксюші та попросив у нього грошей. Сергій був шокований та не знав, що відповісти. Потім зрозумів, що перед ним стоїть племінник Ксюші, про якого він чув. – Вибач, брате, але може тобі краще з Ксюшею поговорити? – Добре, будь ласка, передайте, що я тут і хочу зайти. Ксюша була категорично проти впускати родича. – Ось же нахаба, – обу рилася вона, – Ти уявляєш, вже тиждень мене чатує, ні пройти, ні проїхати. Ось навіщо він тебе потривожив, я ж сказав, що більше йому ніколи не допоможу. – Так, казав, щось там, про квартиру та дітей, які можуть залишитися на вулиці.
– Сергію, його дружина пішла від нього і дітей із собою забрала, тож на вулиці вони точно не опиняться. Ось він може. І ділом. Нічого робити не хоче, тільки знає, що канючить. – Не знаю, мені трохи не по собі стало. Все ж таки, стільки років людина виплачувала іпотеку, а тут може втратити все. Невже тобі його зовсім не шкода? – Нічого собі, тепер і ти на мене тиснутимеш? Наче його самого мені мало. Ти думаєш, це вперше? Рік тому він прийшов до мене з таким же проханням. Сказав, що в нього тимчасові труднощі та борг мені поверне за місяць. Більше я своїх грошей не бачила. І знаєш, мені не стільки грошей шкода, скільки прикро за його відношення.
Весь цей рік він усіляко уникав мене. Якось ми зустрілися на вулиці, так він мимо пройшов, вдав, що не помітив. Нормально? – Мабуть, не міг повернути. – Припустимо, але бігати від мене навіщо? Не можна було прийти до мене через місяць, як обіцяв, і сказати, що є проблема та повертати гроші доки не виходить? Я вже не кажу про те, що він взагалі ледар. Якщо грошей не вистачає, ну поміняй ти роботу, підробітки знайди. Тоді і мені борг повернув би, і дружина б від нього не пішла. А повернув би мені борг, дивишся, сьогодні б я йому знову допомогла. Зрештою, гроші мені на голову також не падають. І, прошу тебе, не турбуйся. Мені ще довго доведеться від нього відбиватися, мій родич не з чутливих.