Я сиділа в декреті два роки, але довелося раніше вийти на роботу. І все не від хорошого життя, тому що ми з чоловіком виплачуємо іпотеку. Постало питання, а з ким же залишати нашу дворічну доньку? Я не хотіла приводити в будинок чужу людину в особі няні. Нехай навіть у них купа дипломів, педагогічна освіта і санітарна книжка, я все одно не можу довірити свою дитину чужій людині, а ще залишити їх вдома. Тоді я подумала про маму. Адже мама вийшла на пенсію, скаржилася, що вдома їй нудно. Раніше вона скаржилася, що на роботі їй важко, тому що ніхто не любить пенсіонерів на робочому місці, лише б дорогу молодим поступилися.
І ось тепер мама не може звикнути нічого не робити. Я запропонувала мамі посидіти з онукою, звичайно ж, за невелику плату. Від мами багато не потрібно, всього лише годувати онуку, іноді гуляти і дому з нею грати. Всі побутові справи по дому я збиралася виконувати сама. Але як тільки я взяла маму в якості няні, то тут же пошкодувала про це. Вона стала перебирати наші речі в шафі. На моє запитання, навіщо вона все переклала не так, як було. Вона просто відповіла, що у нас в шафах нічого знайти неможливо… Тільки незрозуміло, що саме мама шукала в шафі у чоловіка. Я прийшла додому після роботи, і почула, як мама різко вимкнула телевізор.
Значить вона дивилася його весь день, хоча я просила не включати його при дитині, ми проти того, щоб дитина з дитинства був залежна від техніки. На кухні стояла ранкова каша, яку я зварила доньці. На моє запитання, чому мама не погодувала свою внучку, я ж просила зробити макарони або пюре. А мама просто відповіла, що каша ще не зіnсувалася, можна її їсти весь день. З онукою вона не гуляла, тільки в магазин сходила, хоча я їй говорила, що все необхідне можу сама купити, краще б з дитиною на гойдалках посиділи, або в пісочниці.