Андрій дивився з дітьми на мультики. Щоправда, не так дивився, як обмірковував майбутню розмову з колишньою дружиною. Він пішов від неї до Віки ще давно. Але вже розумів, що помилився. Віка була красивіша за його колишню дружину Олену, завжди стежила за собою, гарно одягалася. Але проблема була в тому, що вона була абсолютно негосподарською. Працювати Віка не хотіла, лише грошей просила. Тоді Андрій зрозумів, що такі стосунки йому не потрібні. А Олена хоч і не така гарна, але готує чудово. Олена – жінка добра, його любить.
Діти знову ж таки… Дітям батько потрібен. Нехай радіє, що він повернувся до них. Мультики закінчилися, діти одягнулися та вийшли гуляти надвір. Андрій пішов до колишньої на кухню. – Олено, я поговорити хотів. Знаєш, я став старшим і мудрішим, якби ми почали все спочатку, я б ні за що з тобою не розлучився… ми ж так добре жили разом! Ні, Віка, звичайно, красивіша, тебе, але аж надто жадібна і негосподарська. Вже й забув, коли їв по- людськи. От і вирішив я повернутись до тебе. Олена мовчала. – Знаєш, Андрію, спізнився ти.
У мене вже є чоловік в будинку, Василь. Діти його люблять. Нині він вийшов у справах. Але все у нас чудово. Вона налила Андрію супу і на дорогу їжі поклала. Роздратований Андрій пішов, не забувши прихопити пакет із їжею. Олена сіла і замислилася. І як вона раніше нічого не помічала? Вона ж раніше думала, що любить її, дітей, а він просто поїсти любить. Вдруге на ті ж граблі вона не настане. З вулиці повернулися діти, з ними до хати забіг великий рудий пухнастий кіт. У зубах у нього була миша. – Ай та Васька! Здобувач! Тільки ти сюди цю гидоту не носи. Ходімо, погодую тебе, – сказала Олена, сміючись.