Я довгий час сиділа в декреті з двома дітьми. Зараз старша дитина ходить останній рік в садок, а молодший тільки-тільки починає звикати до садка. Поки що багато хворіє, тягне всю інфекцію додому, через це заражається перший син і ми нескінченно сидимо вдома. Я не працюю і займаюся дітьми, але мені вже набрид такий ритм життя. Хочеться скоріше вийти на роботу. А мій чоловік, навпаки, пропадає на роботі, а додому приходить тільки поїсти і поспати. Він любитель поїсти вночі. Поки ми спимо, він йде на кухню і починає там шарудіти, заважає мені, а через мікрохвильовки прокидаються діти, яких потім мені доводиться ще півночі присипляти.
Але найnрикріше відбувається вранці. Коли я приходжу на кухню, то мене чекає стіл з крихтами і повна раковина брудного посуду. Неможливо в такому бардаку приготувати дітям сніданок. Доводиться все прибирати за нічними поїданнями чоловіка, потім готувати сніданок і знову все прибирати. Виходить подвійна робота. Я втомлююся. Чоловік приходить з роботи на все готовенькое, так ще й не цінує, тільки гірше все робить. Я влаштувала ввечері сkандал. Сказала йому, щоб прибирав за собою весь посуд вночі. Пару раз він все ж прибрав, на третій не зробив. А вранці сказав, що забув.
Я розумію, може він був втомлений, йому було вже не до посуду. Я його пробачила, прибрала за ним. А він розслабився і продовжив також «забувати» прибирати за собою. Моє терпіння увірвалося, і я вирішила, що не буду готувати для нього. Вранці зробила сніданок для себе і дітей, а чоловікові нічого не дісталося. У холодильнику нічого з їжі не було, і чоловік демонстративно пішов на роботу голодний. Але потім я дізналася, що йому моя свекруха контейнери з їжею на роботу приносить. Краще б вона мізки своєму синові на місце вставила, а не потурала йому у всьому. Але я продовжую йому не готувати. Раз він не чує мене, то і я його не буду.