Ми з чоловіком в шлюбі вже десять років, у нас міцні і довірчі відносини. Я завжди була близька до його сім’ї, тому сильно співчувала чоловікові, коли він втратив батька. Це сталося три роки тому. Найважче перенесла цю втрату свекруха. Вона сильно схудла і у неї з’явилася деnресія. Борис продав будинок батьків, а селі і купив свекрусі квартиру близько до нашої, щоб ми могли доглядати за нею. Мені здавалося, що з плином часу вона прийме ситуацію, але їй ставало тільки rірше. У неї не було апетиту, сильно впав імунітет.
Ліkар їй прописав антидеnресанти, але нічого особливо не допомагало. Боря став і за маму переживати. Вона була дуже поникла, нічим не цікавилася, навіть прогулянки з онуками і наші візити не піднімали їй настрою. Потім її подруга вмовила її сходити з нею на якийсь концерт для nенсіонерів. Там Людмила познайомилася з Костянтином Петровичем, вони стали гуляти разом, він став заглядати в гості. Свекруха розцвіла після знайомства з ним, на щоках навіть рум’янець з’явився. Боря був радий за маму і не заперечував проти нового чоловіка.
Вони вже разом живуть майже місяць. Потім мені якось двірник повідомив, що Костянтин з ним сидів. Я була в жаху і відразу подзвонила свекрусі. Вона відповіла мені грубо і попросила не втручатися в її життя. Мені було несподівано отримати таку реакцію від жінки, з якою у нас завжди були теплі взаємини. Увечері поговорила з Борисом, але той лише плечима потиснув. Мовляв, сидів він за пограбування, він не маніяк якийсь. Я все одно ніяк не заспокоюся. Це небезпечно! Адже він буває у нас в гостях. Раптом пограбує?