Ми з чоловіком у шлюбі вже тридцять п’ят років. Обидва давно на пенсії. Я займаюся своїми хобі: в’яжу, йогою займаюся. А ось мій чоловік ніяк не міг знайти собі заняття до душі і став дивитися всякі телевізійні програми. Спочатку мене це не турбувало, не мені вирішувати, чим йому займатися. Але надалі він став розмовляти так само, як в цих ідіотських програмах. Він всерйоз вірить, що в телешоу розповідають правдиві історії. Мені очевидно, що це все проплачено, і люди говорять по заздалегідь написаному сюжету.
Він дивиться ці шоу днями безперервно і говорить тільки про них, переказує мені всі сюжети, впевнений в тому, що мені повинно бути це цікаво. Мені дуже важко довго слухати цю мая чню. Він якось дивився програму, де публічно обговорювали зради однієї дами у віці. Я в’язала, спостерігаючи за екраном телевізора тільки краєчком ока. Скоро мені набрид цей абсурд. Це було не просто неприємно слухати, але і навіть огидно. Я подзвонила подрузі, і ми вийшли погуляти. Ми з нашою сусідкою знизу часто гуляємо, ведемо активний спосіб життя. Поведінка чоловіка сильно змінилося після цієї програми. Він став підслуховувати мої розмови.
Одного разу я навіть застала його, коли він в моєму телефоні копався. До прогулянок теж став ставитися дуже підозріло. Я спочатку дивувалася, не розуміючи причини його поведінки. Потім до мене дійшло! Чоловік рев нує! Чорт, це навіть смішно. Мені шістдесят років, а йому шістдесят п’ять. Які можуть бути аму рні пригоди в цьому віці? У мене навіть думок таких ніколи не було! Звичайно, я вирішила з чоловіком поговорити. На мої аргументи він лише пирхнув: «Вам, жінкам, не можна довіряти в будь-якому віці». Він стежить за нами на прогулянці, мені соромно зізнатися подрузі в причині його такої поведінки. Але вона починає задавати питання. Як його напоумити?