Близько 17 років тому мій син привів до нашого будинку Катерину. Про неї в нашому місті говорили просто жа хливі речі, мовляв, вона замість уроків вешталася по нічних клубах, встигла зустрітися з усіма міськими хлопцями та ще багато таких гидот. Знаєте, я сама в 20 була жахливою відорвою, ні, ніколи не дозволяла нікому заплямувати моє ім’я. Я знала свій захід, а про Катю такого було не сказати. Я навіть на реєстрацію їхнього шлюбу не хотіла з’явитися, але син сказав, що урочистостей не буде, і вони зі свідками після виїзної реєстрації відправляться прямісінько в аеропорт. Чоловік постійно робив мені зауваження, говорив не втручатися у сім’ю сина. Я старалася, але не завжди виходило. Коли народився наш перший онук, Катя забула про свої гулянки.
Це був такий ст рес для неї… вона не розуміла, як далі жити без подруг, ресторанів, нічних гулянок і колишніх нестримних веселощів. Через 3 роки народився і другий онучок. Тоді Катя зовсім запустила: і господарство, і себе. У їхньому домі завжди було брудно, все скрізь розкидане, а Катя стрімко набирала у вазі, ходила з копицею на голові, а шкіра її обвисла так, що ми виглядали ровесницями. Потрібно віддати їй належне: ми з нею постійно сва рилися, постійно! Але вона ніколи не налаштовувала онуків проти мене. Хлопці часто приходили до нас у гості та перебивали мене, коли я починала сkаржитися на їхню маму. Коли старшому онукові виповнилося 16, син пішов із сім’ї.
А пішов він до іншої дівчини. Син із чоловіком думали, я зрадію, а вийшло все навпаки. Я благала сина повернутися до Каті, а він тільки мої слова мені нагадував, мовляв, ти ж, матусю, хотіла собі господарську невістку, щоб і дім у чистоті тримала, і сім’єю тільки займалася. Після цього я перестала втручатися у сім’ю сина від слова зовсім. Якось я зазирнула в гості до колишньої невістки. Вона спочатку не зрозуміла, що я там у неї втратила, а потім обійняла мене та розnлакалася. Зараз ми з нею у відмінних стосунках. Мені її дуже шкода, адже вона ледве тримається на плаву, ну, а з нинішньою невісткою я практично не спілкуюсь і думаю, це найвірніше рішення з усіх, що я приймала.