– Ця дівчина поставила умову моєму синові! – закричала Олена Петрівна. – Вона наполягала на тому, щоб оформити їхні стосунки. Я пояснила їй, що в суспільстві люди можуть кілька років пожити в цивільному шлюбі. Тільки після цього слід йти до РАГСу. Але це не той випадок! Інга хотіла якнайшвидше вступити в офіційні відносини і жити окремо від батьків. – З одного боку, дівчину можна зрозуміти. Кожна молода пара прагне бути самодостатньою та жити окремо від батьків. -Так звісно! Вона не має грошей, вона переїхала до столиці, а вдома в неї залишилися молодші брати та сестри.
Їй нема від кого залежати, тому вона вважає, що може почуватися як удома. А мій син по вуха закоханий у неї! Невже так важко згадати мене, мамо? А як же мої емоції? Що робитиму зі своїм життям, як я його проживу? Олена Петрівна виростила одного сина, їй дісталася квартира від матері, яку жінка здавала в оренду. Згодом життя налагоджувалося. Іван уже мав роботу. З матір’ю вони добре ладнали, і думка про те, що він захоче поїхати, ніколи не спадала жінці на думку. А потім з’явилася Інга. Молоді повідомили орендарам, що ті мають залишити приміщення найближчим часом.
Орендарі, з іншого боку, були добрими людьми. У будинку завжди було чисто та затишно, і вони платили вчасно. Але найгірше те, що сина, схоже, зовсім не турбують почуття матері. Іван розуміє, що квартиранти – джерело доходу його матері. Їй уже 50 років. – Мамо, чи не здається тобі, що ти могла б пошукати якийсь підробіток? Адже тобі ще немає й сімдесяти! Кур’єр, касир, консьєрж і таке інше… Не можемо ми всі жити тут з Інгою, нехай навіть у двох кімнатах?! – наполягав Іван. Ви згодні з Іваном? Скільки кохання, турботи, праці та часу вклала його мама, щоб виростити його та підняти на ноги.