Ми з моєю дружиною біологи, працюємо в галузі молекулярної біології. Моя дружина дуже розумна і дуже працьовита. Незабаром ми дізналися новину, яка ощасливила мене. Я дуже довго чекав цього і просто літав від щастя. Мені було все одно, буде це дочка або син, головне, щоб він був здоровий. Моя дружина сказала, що вона вагітна. Але незабаром, під час ваrітності, коли дружина вже перестала працювати, у неї почалася деnресія. Вона абсолютно не хотіла дітей, ваrітність проходила дуже складно, постійний тоkсикоз.
Вона вічно скаржилася, що не може працювати, відстала від кар’єри. Адже вона так старалася, щоб отримати хороший шанс поїхати за кордон і проявити себе. Скоро, коли вона наро дила дитину, все стало ще rірше. Вона не хотіла доглядати за дитиною і цілими днями могла сидіти і просто дивитися у вікно і нічого не робити. Вона відчувала себе найнещаснішою. З дитиною допомагала моя мама, а дружина нічим не хотіла займатися. Вона вважала, що народження дитини погубило її кар’єру, і вона ненавиділа нашу дочку. Я бачив, з якою ненавистю і презирством вона дивиться на нашу дочку і не розумів, що робити.
Незабаром я отримав пропозицію і повинен був поїхати в Америку. Зі мною вона їхати не погодилася, не хотіла залишатися в моїй тіні і радіти моїм успіхам. Більш того, до мого від’їзду вона подала на розлу чення і написала відмовну від дочки. Сказати, що я був в шоці, нічого не сказати. Дочка залишилася зі мною. Моя мама поїхала з нами в Америку, щоб доглядати за донькою, так як я там повинен був постійно працювати. Колишня дружина повернулася в лабораторію, щоб довести всім, що вона була гідна цієї поїздки, а не я. Найдивовижніше, що вона ні крапельки не шкодує про своє рішення. Всі наші колеги і друзі відвернулися від неї, ніхто не хоче спілкуватися з нею.