У нас з чоловіком довгий час не вдавалося наро дити свою дитину. Ми вирішили обстежитись і з’ясувалося, що мій чоловік безnлідний. Але нам дуже хотілося наро дити свого, тому ми знайшли доно ра, який був дуже схожий на чоловіка . В результаті , у мене наро дився хлопчик, назвали Денисом. Свекруха натішитися не могла, що в нас нарешті з’явилася дитина. Ми вирішили їй поки не говорити, яким чином ми його наро дили, бо вважали, що це особиста справа моя та чоловіка. Свекруха постійно знаходила подібність між сином і онуком. То в нього родимка на тому самому місці, де у мого чоловіка.
То зубки швидко почали рости, у чоловіка також було. То Денис добре запам’ятовує вірші, а чоловік у три роки теж таким розумним уже був. То волосся таке ж кучеряве і густе. Але потім, коли синові було майже 4 роки , свекруха почала діставати мене, щоб я наро дила ще одного онука. Говорила , що ми заробляємо добре, здоров’я у мене відмінне, так що чекати не потрібно. Ці розмови про пологи мене просто дратували. Я просила чоловіка поговорити з мамою, щоб вона більше не говорила про пологи та другу дитину. Але він, мабуть, це постійно відтягував.
Якогось дня я не витримала і сказала свекрусі правду про те, що її син безnлідний і ми шукали донора для Дениса. -Тобто , мій онук не рідний? -Як це не рідний? Ваш син його офіційний тато, ми любимо Дениску, він наша єдина дитина. Для свекрухи це було не переконливо і вона перестала з нами спілкуватися. Навіть на день народження Дениська не прийшла. А потім чоловік сказав, що свекруха переписала свою квартиру не на Дениса, а на своїх племінників, сказала, що вони хоч із крові рідні. Я не очікувала від свекрухи такого повороту подій, але це її вибір. Вона повністю відмовилася від спілкування з нами, чоловік повністю розчарувався у своїй матері.