Незважаючи на те, що мої стосунки зі свекрухою нормальні, я все одно їй більше не довіряю свою дитину, особливо, після одного випадку… Справа в тому, що ми з чоловіком дуже багато працюємо, втомлюємося дуже сильно; я навіть не встигла толком побути в декретній відпустці, майже відразу ж вийшла на роботу, тому ми вирішили влаштувати собі міні-відпустку і поїхати на море. Я дуже зраділа, коли чоловік погодився поїхати зі мною; квитки були куплені, залишилося тільки зібрати речі, але в самий останній момент у чоловіка не вийшло полетіти з нами, так як на роботі стався завал.
Чоловік почав умовляти мене полетіти, але не одній, а зі свекрухою; я спочатку не хотіла, але потім подумала, що так навіть краще для мене – я зможу спокійно відпочити, поки бабуся буде няньчитися з онуком. Свекруха моя теж зраділа несподіваній відпустці, купила онукові все необхідне для плавання, але, якщо бути чесною, то купила все найдешевше. Полетіли ми на море, влаштувалися в номері готелю, вирішили піти на пляж; я взяла все необхідне – і ми вийшли з готелю. Я спокійно засмагала на сонці, поки свекруха купала мого сина в морі.
Не минуло й кількох хвилин, як я почула крик Валентини Федорівни; я побігла до них; дивлюся, у неї в руках залишився порваний круг, а дитини не було. Я від переляkу і стра ху не змогла нічого сказати, не міркувала навіть, що відбувається, потім побачила, що незнайомий чоловік витягнув мою дитину з води. Якби він не втримав малюка, то Іванко потонув би; після цього я очей з малюка не спускала, по сто разів говорила “спасибі” чоловікові. Повернулися ми додому тривожні і в աоці; і після цього я вирішила, що більше нікуди не поїду без свого чоловіка.