В особистому житті мені дуже не щастило. Мені постійно траплялися якісь браkовані хлопці. Один n’є, другий kурить, третій просто неадекватний. Так мені попався один відносно нормальний. З ним, начебто, все було добре. З Олексієм ми зустрічалися два роки, почали будувати плани на майбутнє. Раптом я дізналася, що незабаром ми матимемо поповнення. Я така зраділа! А ось Олексій… він сказав мені позбу тися дитини. Мені на той момент було 25, йому 26. Я розуміла, що ми могли б бути ідеальними батьками, але Олексій цього не хотів.
Він сказав, щоб я навіть не розраховувала на його допомогу, якщо вирішу народ жувати. Чесно кажучи, я не здивувалася. Він не раз натякав на те, що дітей не хоче, як би далеко наші стосунки не заходили. Через кілька днів після нашої розмови Олексій зібрав свої речі та пішов, коли я була на роботі. Тоді я чітко зрозуміла: у моєї дитини буде матронім. Навіщо йому по батькові, якщо не матиме батька?
Місце поруч з ім’ям дитини потрібно ще заслужити, а вона нічого для цього не зробила. Усі родичі раптом ополчилися проти мене після цього рішення, несподівано для мене, з’явилися навіть родичі чоловіка. Вони вимагали, щоб я схаменулась і дала своєму синові по батькові, мовляв, як роблять усі нормальні люди. Але я зробила все, як хотіла я. Мені нічия підтримка не потрібна, я не планую сходитися з чоловіком будь-коли. Я впевнена, що зможу виховати правильну людину, а ті, хто не хоче бути поруч – скатертиною їм дорога.