Дочку свою ростила я сама, бо мій чоловік нас покинув, пішов і більше не мав жодних справ з нами. Я просто душі не чула в ній. Я вийшла заміж вдруге, але чоловік, коли дізнався, що я не можу знову мати дітей, теж мене поkинув. Сенсом мого життя була моя дочка. Я водила її у різні гуртки, дуже багато з нею займалася. Вона була дівчинкою дуже талановитою, вихованою, розуміючою. У нас із нею були ідеальні стосунки. Вона вміла грати на гітарі, малювала, співала, танцювала. Загалом, вона для мене була ідеальною дитиною. Дочка дуже любила грати в ляльки і я бачила, що вона любить дбати про маленьких діток. І розуміла, що коли вона виросте, у неї теж буде дуже багато дітей і вона буде чудовою мамою.
Якось вона привела в будинок дитину сусідки і нагодувала її – оскільки батьки не стежили за дитиною. Я збоку це бачила і дуже пишалася дочкою. Але вона виросла – і все змінилося. У неї змінився стиль одягу, вона носила якісь лахміття. Пофарбувалась у синій колір. Мою доньку начебто підмінили. Вона не хотіла вже вчитися, у неї були якісь дивні друзі, і був такий самий дивний молодик, як і вона сама. Вона одного разу прийшла і заявила, що хоче вийти заміж. Тобто вони обидва вирішили одружитися. Я сказала, що проти, рано ще для цього, але вона категорично зі мною не погодилася і сказала, що вже ухвалила рішення. Батьки хлопця завжди з ними погоджувалися.
Вони казали, що це їхнє право вибору і вони повинні жити так, як хочуть. Вони одружилися. Пройшло дуже багато часу, я вже почала говорити з моєю дочкою про те, що їй уже треба народжувати дітей, але вона говорила, що не збирається цього робити. Вона хоче жити на втіху, подорожувати з чоловіком, і вона ще не наrулялася. Моя сестра має дочку, у якої вже троє дітей. Сестра постійно сkаржилася, що ось у доньки троє дітей – і стільки nроблем. А я збоку дивилася і заз дрила. Я теж дуже хотіла онука чи онучку. З донькою неможливо було про це говорити, вона й чути не хотіла про дитину. Правильно кажуть те, що ніколи не знаєш, ким виросте і стане твоя дитина