У дитинстві син Ольги Захарівни, Артур, був добрим і люблячим сином. Коли він так різко змінив свій характер, мати не може зрозуміти. Після школи він поїхав вчитися до столиці. Але повернувшись через рік, заявив, що його відрахували. Всі були вражені, так як в школі він вчився добре. Як пізніше з’ясувалося, Артур не витримав столичних спокус. Замість того щоб вчитися, розважався. Для цього клянчив регулярно у батьків гроші.
Артур, поживши трохи будинку, влаштувався на роботу охоронцем і переїхав жити в знімну квартиру. До батьків приходив, тільки якщо потрібні були гроші. Але одного разу він прийшов неабияк піднабравшись, і батько прогнав сина. Через півроку після цього батько пішов у інաий світ. На церемонії прощання Артур не був присутній. Пізніше виправдовувався, мовляв ніхто йому не повідомляв. Але більше від матері грошей не просив. Одного разу він прийшов до матері не один, а з дівчиною. – Здрастуй, мамо. Познайомся, це Іра. Ми скоро одружуємося. – Радість-то яка! Давно пора. – Зраділа за сина мати. – Мам, але ось у чому справа. – Продовжив син. – Нам ніде жити. – Та живіть у мене. Я на перший час готова прихистити вас — – відповіла мати. – Мам, це буде незручно і тобі, і нам. Я ось що пропоную. У тебе ж сердечко пустує.
Так ми можемо тебе в спеціальний заклад влаштувати, де і ліkування буде, і нагляд ліkарів. А ми тебе на вихідних відвідувати будемо. Ольга Захарівна ввічливо, але твердо відмовилася переїжджати в притулок для nрестарілих. Тоді син став кричати і погрожувати їй. Потім пішов. Жінка зателефонувала племінниці і все їй розповіла. Та приїхала, відповідним чином налаштувала телефон тітки, навчила, що і як робити, коли Артур приїде або подзвонить матері ще раз. Артур подзвонив матері на наступний же день і знову став їй загрожувати. А телефон все записав. Племінниця поїхала до Артура, дала прослухати запис. – Якщо з тіткою що-небудь трапитися, цей запис потрапить в nоліцію — – пригрозила вона. Артур поїхав з міста, і більше ніхто про нього нічого не чув.