Нещодавно я висловила чоловікові своє невдоволення щодо його рідні. Навіть заблокувала у себе в телефоні свекруху, свекра, сестру чоловіка, її співмешканця та купу її дітей. Про те, що у чоловіка сімейка “не подарунок”, я дізналася ще до нашого весілля. Звикла до того, що рідні одне одного люблять, дбають і поважають, я стала очевидцем того, що батько його – алкаա, лає ться матом і навіть піднімає руку на свою дружину. Ну а золовка моя щороку наро джує дітей від співмешканця. На слова чому вони не розписуються, та виправдовується, щоб отримувати допомогу від держави, як мати одиначка. Ну, тут нічого сказати. Ми з чоловіком живемо у місті, працюємо на двох роботах та закриваємо кредит за квартиру.
У нас була однокімнатна квартира, ми оформили іпотеку на трикімнатну, однушку здаємо квартирантам, а самі живемо в облаштованому просторому будинку з усіма зручностями. Але нам це все не дається легко, ми оремо, не покладаючи сил. Рідня чоловіка живе в провінції, і якщо ми «міські», то їм здається, що нас можна постійно турбувати своїми nроблемами. То їх треба на вокзалі зустріти, то зводити кудись, то діти золовки хочуть на каруселі й у кафе, то ліки їм купити та надіслати, які не малих грошей коштують. І всі витрати залишають на нас із чоловіком.
Не кажу вже про те, що з черговим народженням племінників усі витрати на виписку та купівля одягу для новонародженого залишаються на чоловікові, тому що саме на той момент її співмешканець буває безробітним. Розуму не докладу, як можна бути таким безладним. І ось, одного разу, коли я дізналася, що я ваrітна, вирішила одразу поділитися цією новиною з рідними чоловіка та остаточно сказати їм, щоб від нас більше не чекали жодної допомоги. На мій дзвінок відповіла свекруха і у відповідь вся така на радостях повідомила, що її дочка теж чекає на п’яту дитину. Ну, скажіть, що мені ще зробити, щоб вони до нас більше не зверталися?