Моя дочка заміжня, і вона має дитину. Справа в тому, що дитині вже 10 років. Він навчається у третьому класі, але моя дочка досі не хоче працювати. У неї є постійна відмазка, мовляв, дитина маленька, потрібно займатися уроками, вона не може покинути її і піти працювати. Ми знаємо, що багато хто працює, у них теж є діти, навіть не одна дитина, а багато – але вони встигають робити і те, і інше. Справа в тому, що її син дуже погано вчиться.
Вони можуть півдня вивчати вірш, а він все одно йде до школи та отримує трійку. І донька каже, що якщо вона ще й працюватиме, то він і цю трійку навіть не отримає. Чоловік теж постійно скаржиться, що він один працює у домі, що він не встигає. Адже йому потрібна підтримка. Я думаю, що у глибині душі моя дочка теж хоче працювати. Їй напевно теж набридло це одноманітне життя та повсякденний побут. Вона вийшла б на роботу, мала б свої гроші.
Весь день вдома займатися домашніми справами і постійно стерти з приводу уроків дитини теж не хочеться. Ну ось що робити з ним, з хлопчиком, котрий ніяк не хоче вчитися? Він абсолютно не самостійна дитина. Моя дочка не знає, що з ним робити, як вчинити, працювати чи не працювати? Якщо вона працюватиме, можливо, він навчиться робити хоч щось самостійно. Можливо, це мати привчила дитину до цього. Адже надмірна турбота іноді псує людину. Я вважаю, що 10-річна дитина повинна сама справлятися з уроками і допомагати мамі по дому.