Складно відмовляти дитині в чомусь. З дитинства я завжди все дозволяла синові і все купувала, від цього він знахабнів. Кирюша, син мій, любив їсти і дуже багато. Я в дитинстві раділа, що мій син, не як інші діти, яких просять або змушують, щоб їли: він сам просив. Я тоді не розуміла, що, чим більше він їсть, тим більше стає його шлунок. Він почав товстіти і товстіти, тоді я попросила його сісти на дієту, але сили волі у нього не було. Зараз йому 27 років, і ніяково навіть говорити, скільки він важить. Як тільки я не натякала, щоб той схуд, але йому було все одно…
Одного разу прийшов і сказав, що хоче зі своєю дівчиною познайомити, і я дуже зраділа. – Так добре, що у нього дівчина з’явилася. Мені здається, вона стане для нього мотивацією, щоб той схуд – говорила я чоловікові. Вони прийшли-тоді я очманіла. Вона була точною копією мого сина. Вона максимум на 2 кілограми менше важила, ніж Кирило. Тоді я зрозуміла, що все пропало, і вже він не схудне ніколи. Вони їли по 6 разів на день, я не встигала готувати для них. Весь день я стирчала на кухні, і мене це почало дра тувати. Я не наважувалася синові говорити, щоб з’їжджали, але чоловік умовив поговорити з ними.
– Синку, невістко, у мене до вас серйозна розмова. Ми з твоїм татом думаємо, що вам краще переїхати в орендовану квартиру і стати самостійними. – сказала я їм. Невістка прийняла цю новину адекватно, а ось син ні. Вона заспокоювала його і пояснювала, що до чого. Син став рідше з нами спілкуватися. Я розуміла, що з мого боку виrаняти їх було негарно. Нещодавно бачила по телевізору невістку. Вона працює журналісткою; я здивувалася, наскільки вона змінилася і схудла. Я їх запросила в гості, тоді обидва подякували мені, що ми дали їм шанс влаштувати своє життя самостійно. Зізнаються, що, якби весь цей час жили б з нами, то ще б погладшали і нічого б у них не вийшло.