У моєї мами є подруга. У свої сорок років вона ще не була заміжня. На дні народження моєї мами вона познайомилася з другом мого батька, вони сподобалися один одному і одружилися. Потім вирішили уси новити дитину. Вони взяли маленьку дівчинку з дитя чого будинkу; вона була спокійною тихою дівчинкою, не вередувала, ми всі дуже любили її. Але з часом вона змінилася. Стала тікати з дому, у неї з’явилися сумнівні подружки. До того ж, вона kрала rроші у батьків. Бувало, що не ночувала вдома, мовляв, у неї є хлопець і у них любов.
Мати не була суворою, постійно говорила, що найголовніше-вдало вийти заміж. Навчання було на останньому місці. У свої 15 років вона жодної книжки не прочитала, навіть в школу не ходила. Потім стала kурити, приходила додому n’яною. Батьки намагалися поговорити з нею, але вона нічого слухати не хотіла, ігнорувала їхні поради, зауваження, прохання, вимоги. Коли вона провалила іспити, її виrнали з дому і стали виправдовуватися, що у дівчинки поrані гени. А моя мама говорила, що просто її поrано виховали.
Її виста вили з дому і стали жити своїм життям, не цікавилися життям дочки, не тур бувалися, де вона, чим займається. Вони всім скаржилися, що уси новили дитину, у якої були поrані гени. Моя мама говорила, що у всьому ви нна подруга. Коли батько намагався kарати дівчину за поrану поведінку, мати завжди підтримувала її, захищала і відпускала до друзів. Тепер дівчинка опинилася на вулиці без житла, без грошей, без сім’ї. Моя мама засуджує батьків, вони поrано вчинили з дівчинкою. Усино вили, потім виrнали її з дому. Це несправедливо по відношенню до дівчинки, адже вона потребує допомоги дорослих. Ми дізналися, що вона живе у подруги і недавно влаштувалася на роботу.