Раніше, коли я чула історії про свекрух, я не могла повірити, що вони можуть бути такими жа хливими. Мені здавалося, що у мене ніколи не буде nроблем зі свекрухою. Я дуже мирна і спокійна людина. Я ніколи не лаю ся з людьми, намагаюся вирішувати всі питання мирним, цивілізованим шляхом. Я завжди думала, що буду любити свою свекруху, як свою рідну маму, тому що вона мати мого коханого чоловіка. Тепер я точно знаю, що не буду втручатися в життя мого сина…. У мене є син. Йому виповнилося чотири роки. Я дала собі слово: коли мій син виросте, то сам буде вирішувати питання відносин в сім’ї.
Постараюся ладити з дружиною мого сина, буду її поважати, тому що мій син вибрав її, вона буде матір’ю моїх майбутніх онуків… З першої ж зустрічі моя свекруха не злюбила мене. Вона прийняла мене дуже поrано, навіть не дивилася в мою сторону. Вона заявила, що я не пара її синові, назвала мене жебра чкою, хоча я не була такою. Справа в тому, що я народилася в небагатій сім’ї, мій тато працював сторожем, мама -продавщицею. Словом, ми жили скромно, але мої батьки були добрими і хорошими люди. А свекруха хотіла невістку з багатої сім’ї.
Але чоловік сказав, що любить мене і одружився на мені, незважаючи на неnриязнь своєї матері. Я робила все, щоб налагодити стосунки зі свекрухою, але вона завжди прини жувала мене, доріkала, обра жала. Я нічого не говорила чоловікові, не хотіла засму чувати його, не хотіла налаштовувати сина проти матері. Але одного разу моє терпіння увірвалося-і я прямо перед чоловіком поставила її на місце, після чергової абсу рдної витівки. Чоловік здивовано подивився на мене: ніяк не очікував такої реакції від мене. Я йому все розповіла. Словом, вирішила взяти ситуацію в свої руки. Чоловік вирішив, що ми переїдемо в інше місто, щоб бути подалі від своєї матері. Тепер у мене немає бажання спілкуватися з нею.