Маю одну подругу ще зі шкільних часів. Коли нам було по двадцять два роки, вона заявила, що вирішила вийти заміж за одного з її залицяльників. Цим щасливчиком виявився тридцятип’ятирічний чоловік, який уже встиг здорово відбутися у житті та залучати юних дам. Сусіди та знайомі поставилися до цього шлюбу досить підозріло, тому що всі вважали, що цей шлюб був більше за розрахунком. Але я знала, що моїй подрузі дійсно більше подобалися риси характеру її чоловіка, ніж гаманець. Моя подруга Настя завжди казала, що покохала його за надійність.
Він завжди її всім забезпечить, убезпечить від усіх, зробить усе, що вона хоче. Але згодом їй це стало набри дати. Зараз нам уже по тридцять, а її чоловікові нещодавно виповнилося сорок три. Хоча він виглядає досить молодо, тому що займається спортом та стежить за собою. Але точно не настільки свіжо, як вісім років тому. Проте дітей у них наразі немає. Не знаю точно, хто з них конкретно їх не хоче, але я вважаю, що в цьому і є nроблема їхніх взаємин. Ось якби у них була дитина, то у моєї подруги і в думці не було б задуматися про розлу чення.
А так вона зараз є процвітаючою молодою жінкою, зрозуміло, що їй хочеться бачити красивих і свіжих людей поруч, оскільки її життя тільки починається. Якщо чесно, результат їхніх стосунків бачу лише один: розлучення. Тому що їй нарешті набри дне перебувати з таким дорослим чоловіком, і вона сама розуміє, що вона здатна і на більше. А чоловікові, у свою чергу, краще знайти жінку за віком, щоб порозуміння у них було більше. Адже поки вони не мають дітей, краще зараз розлу читися, і нехай кожен почне жити своїм окремим життям, поки вони можуть собі це дозволити. Може, це і на краще, що за стільки років у них не наро дилася дитина.