Я закохалася у 17 років. А через якийсь час з’ясувалося, що ваrітна. Стас, мій коханий, радісно цілував мене, весь час повторюючи, що ми одружимося. Я відразу ж повідомила маму: і про те, що люблю і виходжу заміж, і про те, що вже не свята, і про те, що житимемо з нею. Водоспад новин мати сприйняла спокійно. А щодо проживання сказала, що так буде рік. – Потім, – сказала вона, – орендуватимете житло, і житимете самі по собі. Наша квартира складається із трьох кімнат. Велику мама забрала собі, дві маленькі кімнати виділили нам зі Стасом. Коли наро дився наш син Тимур, мама відмовилася доглядати його.
– Чому? – Запитала я її. – Адже інші бабусі доглядають своїх онуків. – Я не планую втручатися у життя вашої сім’ї, – спокійно відповіла мама. Сказати, що мама не цікавиться онукам – це було б бре хнею. Все, що є у Тимура, все це купувала моя мама. Але сидіти з малюком вона відмовляється категорично. Вічно затримується на роботі, або кудись іде. Підозрюю, що в неї хтось з’явився, але вона нічого не каже. Коли Тимуру виповнилося півтора роки, я заваrітніла вдруге. Мама, як правило, новину сприйняла спокійно.
— Ми домовлялися, що ви будете жити рік, — додала вона. – А тим часом живете вже 2 роки. Коли я лежала в полоrовому будинку, мама брала відпустку, щоб доглядати Тимура. Я була рада – нарешті мама допомагатиме з онуками. Але… Коли я з новонарод женим повернулася додому, мама знову відійшла вбік. – Самі, робіть самі, – сказала вона. Повертаючись з роботи, вона завжди приносить гостинці Тимуру, потім замикається у своїй кімнаті. Гуляючи з дітьми, я бачу, як інші, молоді бабусі, пораються зі своїми онуками. Сподіваюся, і моя мама колись стане правильною бабусею.