Я заміжня вже 3 роки, але моя свекруха так і не полюбила мене. Вона весь час приходить і звітує мене. Набридла зі своїми порадами та перевірками. Я їй постійно даю зрозуміти, що не потребую її порад, але безрезультатно. На її думку, я ніkчемна господиня та без дарна дружина. Їй не подобається навіть домашній одяг, який я ношу. Вона абсолютно нетактовна жінка. А вчора вона перейшла всі межі – і мені довелося виставити її з дому. З перших днів я намагалася налагодити з нею відносини. Моя мама мене вчила, що я маю поважати батьків чоловіка. Але з матір’ю чоловіка так і не змогла порозумітися, і це сталося не з моєї ви ни.
Ось, вона прийшла рано-вранці, в той час, коли я прибирала; пройшла по дому, потім сказала, що я поrано протираю пилюку. Я мовчки продовжувала свою роботу. Вона пішла, але за 2 години знову повернулася. Я була на кухні, варила борщ, пекла пироги, які чоловік дуже любить. Свекруха сіла на кухні і почала командувати мною. Хотіла перевірити, який борщ я зварила. Я налила їй у тарілку, як раптом вона закричала: “Ти зовсім не вмієш готувати, який гидкий борщ, м’яса взагалі немає, скоро мій син опиниться в ліkарні з отруєнням”. Взяла сумку та пішла. Увечері знову прийшла і заявила, що збирається переночувати в мене; за її словами, хотіла перевірити, чи я не приводжу інших мужиків, поки чоловіка немає вдома.
Мій терпець урвався; я роздра товано відповіла, що люблю чоловіка і що я – вірна дружина. І додала, що вона не може переночувати у нас, бо місця мало. Вона заkричала, що то будинок її сина, а я ніхто в цій квартирі. Я їй нагадала, що квартира дісталася мені у спадок від бабусі та показала документи. Наступного дня свекруха знову прийшла, чоловік був удома. Вона почала розмову про те, що я маю переписати квартиру на її сина, адже він – глава сім’ї і квартира повинна належати йому. Я веліла їй забиратися і більше не приходити, заявила, що не відчинятиму їй двері, і якщо син згоден зі своєю мамою – може збирати речі і піти за нею.