Ми з чоловіком одружилися 10 років тому, але наважилися на дитину тільки недавно. Зі свекрухою та свекром стосунки завжди були нейтральними, тому що вони жили досить далеко і не приїжджали так часто. Після того, як помер мій свекр, свекруха почала до нас постійно приїжджати. А щойно вона приїжджає, то залишається на кілька днів, бо приїжджає здалеку. У моєї свекрухи завжди був дуже складний характер, і я дивувалася, як із нею справляється її чоловік, тому що він був дуже спокійною людиною. З моїм чоловіком вона теж не дуже хороші стосунки.
Після народ ження нашої дочки вона почала дуже часто до нас приїжджати і залишатися, тому що їй самій нічого робити вдома. Тільки ось у нас вона залишається лише за рахунок моїх нер вів. А чоловікові зручно, бо він зранку одразу йде на роботу, а повертається лише до ночі, щоб не терпіти її характеру. Вона прискіпується буквально до всього, що б я не зробила. Але справа в тому, що вона сама навіть не вміє робити нічого правильно. Навіть після того, як вона помиє посуд, я за нею роблю це повторно, ось настільки вона мені стала гидкою.
Але прискіпується вона не тільки до мене, а й до мого чоловіка, однак йому вже стало все одно на будь-які її розмови. Коли мій свекр був живий, мій чоловік завжди проводив з ним багато часу. Їх можна було назвати спорідненими душами, а ось зі своєю матір’ю мій чоловік не знаходив спільної мови ще з дитинства. І все це ставлення до свекрухи переросло в те, що мені стає неприємно, коли вона спілкується, наближається або стосується моєї дочки. Я ніби одразу відчуваю поrану енергію, але водночас розумію, що це її онука, і я не хочу відбирати у моєї доньки бабусю, адже бабусі для всіх нас такі близькі люди. Не знаю, як перебороти це ставлення до свекрухи так, щоб це не стосувалося моєї дочки.