Двом господаркам в одній кухні не вжитися. Про це багато йдеться та пишеться. Тема вже, напевно, приїлася всім. Але що вдієш, вона актуальна і до цього дня і буде на вустах ще дуже довго. Ми з чоловіком живемо у трикімнатній квартирі. Йому належить половина житла. Друга половина належить його матері. Ми зі свекрухою від дня весілля не можемо поділити кухню. Свекруха стверджує, що то її господарство, я стверджую, що моє. Так і воюємо. І я твердо маю намір перемогти у цій війні. Півроку тому ми, тобто свекруха, чоловік і я, дійшли згоди – син купує матері квартиру, а мати переписує свою частку у трикімнатній квартирі на ім’я сина.
Місяць свекруха вибирала квартиру. Нарешті підібрала. І квартира їй до вподоби, і район до душі. Чоловік узяв іnотечний kредит і ми купили для свекрухи нове житло. Але переїжджати туди вона не хоче. Чому раптом вирішила відмовитись? Вона не відмовляється, але каже, що переоформить документи на цю квартиру і переїде в нову, коли іnотека буде повністю виплачена, а однокімнатна оформлена на її ім’я. Сама пояснює свою вимогу елементарною страховкою. Адже однушка оформлена на мого чоловіка. І якщо вона сьогодні переоформить документи, залишиться взагалі без житла. Каже, що це їй кумушки підказали.
Свекруху з її кумушками зрозуміти можна. Відомі випадки, коли діти виrаняли батьків із дому. Але мій чоловік дуже любить свою матір і ніколи так не вчинить. Хоча мені здається, що свекруха просто не хоче переїжджати. Після кількох тижнів умовлянь вирішили, що свекруха переїде тоді, коли чоловік закриє іпотеку. А потім вони з матір’ю переоформлять квартири один на одного. Тип обміну. Значить, ще чимало часу нам доведеться терпіти один одного на кухні, а на трикімнатній квартирі чекати “обновки”. Адже ми навіть ремонт робити не зможемо, поки свекруха живе з нами.