Багато моїх подруг заз дрять мені, мовляв, пощастило зі свекрухою. Адже вона у мене приголомшлива. Вони думають, що, якщо вона зараз так багато нам допомагає, то після народження онуків взагалі буде поруч. Нам з чоловіком нема про що хвилюватися. Я вийшла заміж близько п’яти років тому. Спочатку ми жили у моєї свекрухи, потім вирішили взяти іnотеку і купити власну квартиру. Коли ми жили у свекрухи, у нас було відносно все нормально. Вона не була проти моєї участі в господарських справах, свароk практично не було. Але от тільки не залишала вона нас у спокої.
Бувало, що входила в нашу кімнату, прибиралася там, як хотіла. Потім сkаржилася, що не так чисто, як їй хотілося б. Коли ми купили квартиру, я була рада, що наших зустрічей стане менше. Але після року такого життя свекруха сказала, що хоче квартиру в нашому будинку, щоб бути поруч і допомагати. Ми нічого не змогли сказати, допомогли їй з переїздом. Вона у чоловіка попросила ключі від нашої квартири, щоб в разі чого змогла допомагати. Але тоді і почалися наші nроблеми. Вона постійно могла заходити до нас без дзвінка або попередження.
Коли я приходила додому після роботи, вона завжди була у мене на кухні і готувала. Ще й показувала мені, ніби то я нічого не вмію робити. Свекруха постійно прибиралася у нас вдома, в спальні теж. Вона не розуміла, що не варто заходити туди, брати і прати нижню мою білизну. О восьмій ранку будила нас і говорила, що тільки запечені млинці охолонуть, треба їсти їх. Чоловікові все це дуже подобається. Він задоволений турботою своєї мами. Для нього немає ніяких проблем. А ось я не знаю, як натякнути, що вона все-таки гість в нашому домі. Не треба себе так поводити.