Мій дівер практично живе у нас. Кожен день у нас вдома. Кілька разів спробувала натяками дати зрозуміти, що його поведінка ненормальна. Мабуть, не розуміє або йому невигідно розуміти. Прямо якщо скажу-чоловік посва риться зі мною. Та й він сам не скаже нічого. Не знаю, як вчинити. Живемо ми в квартирі, яку подарували нам батьки з обох сторін. Квартира у нас однокімнатна, але ми збираємося розширюватися. До народження дітей обов’язково візьмемо в іnотеку. Але про дітей ми поки не можемо думати. Мій дівер майже кожен день спить у нас вдома. Та чому тільки спить-живе теж.
Вони з моїм чоловіком приходять додому разом, так як працюють в одній компанії. Ми вечеряємо втрьох, фільми дивимося теж разом. У мене таке відчуття, що чоловік у мене не один, а їх двоє. Проти брата чоловіка нічого не маю. Він дуже хороший, легкий на підйом і веселий хлопець. Але натяків зовсім не розуміє. Я кілька разів говорила, що хочу з чоловіком провести час наодинці. Ми ж тільки одружилися. Але він, мабуть, не розуміє, або не хоче зрозуміти. Не так, що сидить на нашій шиї. Завжди приходить не з порожніми руками, та й за собою прибирає, миє тарілку. Але ось так часто з ним бачитися я не хочу. Чоловік каже, що вони завжди тісно дружили і спілкувалися.
Він радий тому, що брат поруч. А я не можу виrнати людину з дому, коли йому тут раді. Не знаю, як вчинити. Я іноді відчуваю себе зайвою. Мама моя каже, що треба прямо з ним поговорити, без натяків. Але так не вийде. Зі свекрухою теж не вийде обговорити цю тему, вони ж її сини. Думаю, знайти йому дівчину. В такому випадку він буде відвідувати нас рідше. Свекруха теж буде рада, якщо у сина буде складатися особисте життя. Тільки потрібно знайти хорошу дівчину, адже він же хороший хлопець. Ось і приглядаю серед моїх знайомих і подружок хороший варіант. Я не здамся, адже на кону моє сімейне життя. Мама не вірить у все це, каже, що я зіnсую все. Але я так не думаю: сподіваюся на хороше.