Ми з чоловіком займаємося екстремальним туризмом. Нам нудно сидіти перед телевізором або дивитися безглузді ролики в інтернеті. І не має значення-зима чи літо: в кожній погоді є своя краса. Ми часто їдемо з ночівлею, беремо намет з собою. У нас своя компанія друзів. З друзями ми купаємося в річці, готуємо на багатті, спимо в наметах. Для нас справжня насолода розбити табір на висоті, співати пісні під гітару біля багаття під зоряним небом, потім загорнутися в теплий спальник і заснути. У чоловіка є сестра. Всі вихідні вона сидить з телефоном, листується, гуляє з подружками в парку. Про наші походи вона і чути не хоче.
За її словами, ми займаємося нісеніт ницею. Ми з друзями стали публікувати фотографії з наших подорожей. У фотках були зображені різні місця, де ми були. Вирішили заробляти на рекламі. Звісно, ми опублікували красиві і привабливі фотки. А показати наші заkривавлені пальці, подряnані ноги, звісно, було недоречним. Ніхто не хотів би бачити ці фотографії. Тому були розміщені тільки яскраві, привабливі фотографії. Сестра чоловіка захоплювалася цими фотографіями і захотіла приєднатися до нас. Ми терпляче пояснювали їй, що все не так, як вона бачить у фотографіях. Я дуже сумнівалася, що їй сподобається, адже вона любила свій м’який диванчик з подушками.
Не уявляла її на каменях з подряпинами. Я не помилялася. Можу сказати, що це був наш найжа хливіший похід. Справа в тому, що на півдорозі вона стала нити, що втомилася, ноги бо лять, хоче повернутися додому. Потім вона мало не заблукала в густому лісі. Вона наму чила і себе, і нас. Чоловік був зл ий, я теж зл илася на неї: ми ж пояснили їй, що буде важко. Вона просто хотіла зробити селфі на вершині гори, але не розуміла, що, по-перше, потрібно дістатися до вершини. Зовиця два дні пролежала в ліжку, мовляв, спина і ноги бо лять, не може рухатися. А хто її змушував?