Мені “пощастило” жити поруч зі свекрухою. Коли ми тільки переїхали, вона стала заходити до нас в гості. Спочатку тільки пила чай, базікала і йшла. А зараз кожен раз вона влаштовує у нас прибирання, мовляв, у нас бру дно і постійний бардаk. Не можу збре хати і сказати, що у нас ідеально чисто. Ми з чоловіком працюємо. Протягом тижня в основному тільки миємо посуд і стираємо, а прибиранням займаємося на вихідних. Ось тоді і підлоги миємо, і сантехніку, і поверхні всі витираємо. Босоніж ходити цілком можливо, до ніг нічого не прилипає. Єдине, що в нашому будинку нагадує бардаk – це чисті речі, які потрібно прасувати і прибирати в шафи. Ми не встигаємо протягом тижня, доробляємо на вихідних.
І ще: ми з чоловіком іноді лінуємося мити посуд відразу після їжі. Але, на думку свекрухи, у нас суцільний бардаk, годі й шукати чистого посуду, ходити неможливо. Тому, коли вона приходить, відразу ж бере пилосос, хапається за ганчірки. У перший час я жартувала, думала, скоро пройде. Але вже рік вона приходить до нас – і все той же сценарій. Вона в жа ху приступає до прибирання. Я вже не приховую свого невдо волення. Неодноразово пояснювала, що нам допомога не потрібна, самі впораємося, але толку нуль. Після цього вона називає мене невдячною. Але і чоловікові це не подобається. Після роботи він хоче відпочити в тиші, а не під шум пилососа.
Він намагався пояснити мамі, що, якщо вона приходить в гості, нехай просто сидить, а не займається прибиранням. Але і так вона не хоче розуміти. Ще й додає, що я налаштовую чоловіка проти неї. Якби це було так, я б давно вмовила його переїхати в інший район, подалі від свекрухи. Але у нас в планах такого немає. Чоловік часто допомагає їй в її будинку. Колись і я намагалася, але одного разу вона заборонила мені що-небудь робити в її квартирі. < < Я господиня цього будинку. З господарством впораюся сама>>. А я, мабуть, не господиня. Але останнім часом у чоловіка, здається, з’явилися думки про переїзд. Ви вже виба чте, але в цьому моєї прови ни точно немає!