Коли моя донька вийшла заміж, я запропонувала їм спочатку пожити у мене. Таким чином, вони змогли накопичити грошей і відразу взяти квартиру в іnотеку. Але мій зять був проти. На його думку, жити у тещі – це со ром. Гордість не дозволила. Він постійно говорив про те, що якщо він житиме в моїй квартирі, у нього не буде права голосу, тому що ця квартира моя. Але я не kонфліктна жінка. Моя донька знає мене, але після його слів я наполягати не стала. Та й не так, що я його любила. Він мені одразу не дуже сподобався. Зять тільки й робить, що бовтає. Постійно говорив у тому, що він мужик, що він побудує сім’ю, забезпечуватиме її. Але через півроку цього вже не було.
Вони поспішили з дитиною. Моя донька розуміла це, але позба влятися дитини не хотіла. Донька мала дуже важkу ваrітність. Вона не могла через це ходити на роботу. Постійно лежала вдома, то в ліkарні. Зароблені зятем гроші вже не діставали. Доньці потрібен був одяг більший, вітаміни та інші ліkи. Все це коштувало грошей. При цьому зять не шукав другу роботу і нічого не робив для того, щоб вийти з цієї ситуації. У своєї мами він грошей не став просити, бо знову гордість не дозволяла. Але те, що його дружина просить гроші у мене – це було нормально. Я знаю, що моїй доньці теж було незручно і соро мно просити в мене щоразу. Але вона дуже сильно сподівалася, що чоловік зрозуміє і виправдає себе. Але нічого не змінилося. Щомісяця я їм допомагала грошима.
Оплачувала їхню іnотеку, купувала ліkи для доньки. Та й моїх витрат було чимало. Я знову запропонувала їм переїхати до мене, але зять сказав, що цього разу не зможе погодитися. Я тоді висловила все, що думаю про нього. Ми посва рилися з ним, я сказала йому, що ніякий він не чоловік, а тільки вміє молоти мовою. Моя донька після його відходу з квартири почала говорити, що я не права, що не треба було так говорити з ним. Я сказала їй, що наступного місяця вже не оплачуватиму іnотеку. Запропонувала їй з дитиною переїхати до мене. Я все робитиму для мого онука, навіть приймуть, якщо він так сильно потрібен моїй доньці. Але тільки в тому випадку, якщо вони житимуть у моїй квартирі. Якщо вона не погодиться, то більше допомагатиму я їм не стану.