Я працюю в автошколі. Вийшло так, що того фатального дня я залишилася одна в офісі. Усі наші інструктори поїхали проводити іспит із учнями, а начальник був у сусідній філії. Учнів в офісі не було, тож я займалася дорученням начальника, розгрібала документи. Було літо, спека, тому великі важкі двері були відчинені, а вхід зачиняла двері-сіточка. Але всередині приміщення у нас знаходилося дороге обладнання, всі комп’ютери для учнів та сенсорна дошка. Раптом до офісу зайшов якийсь дивний хлопець. Він був високим, худим, на голові капюшон. Це одразу мене наnружило, як можна в таку спеку в капюшоні ходити. Він підійшов до мене, очі його бігали навколо, руки тремтіли.
-Молода людина, ви на іспит прийшли? Тож ви запізнилися, наша команда вже виїхала. -Що? Який іспит… ні, ні. Я за іншою справою. -А якщо ви не учень, то що хотіли? -Може у вас є вільна вакансія… там водій чи як називається… а, інструктор! -Ні, ми не шукаємо викладачів. Після дивний хлопець пішов. Але минуло приблизно 5 хвилин, він повернувся знову. Він залишив свій номер і сказав зателефонувати, якщо у нас з’явиться місце. Нарешті настав мій час перерви. Я відклала документи та буквально на 5 хвилин відійшла до сусідньої кімнати, у нас там стояв маленький холодильник. У цей момент я почула, як у головну кімнату хтось увійшов.
Та по-любому знову цей дивний хлопець. Я вже втомилася йому пояснювати. Не підходитиму до нього – вирішила я. Щільно пообідавши, я повернулася на своє місце. Вирішила перерахувати свої гроші, щоб прикинути, що сьогодні можна купити на вечерю. І тут у мене просто скам’яніла особа… мого гаманця в сумочці не було. Отже, той хлопець повернувся до офісу, побачив, що мене немає на місці та скористався моментом! Так було nрикро, адже у гаманці було півзарплати. Ми з начальником написали заяву до nоліції, і він мене заспокоїв. Сказав, що добре, що я тільки гаманцем відбулася, а то мало що могло зі мною статися.