Я приїхала вчитися в столицю з України. З першого погляду закохалася в однокурсника Тіма. Почуття були взаємними. Всі чотири курси гуляли, тримаючись за руки, цілувалися, зустрічали світанки і проводжали заходи. Тім був місцевий, і жив з батьками. Я ж жила в гуртожитку. Після університету, я пішла на роботу. Ми з подругою орендували квартиру. Наші з Тімом почуття пройшли випробування часом, і він зробив мені пропозицію. Прийшов час знайомитися з його батьками. – Чому саме наше місто обрали для вступу? – запитала мати Тіма, Лариса Йосипівна.
– Я подавала в різні ВНЗ-І, потім вибрала тій, в якому умови для мене були найбільш комфортні, – пояснила Я. – А де плануєте жити? – продовжувала вона допит. – Спершу орендуємо квартиру, потім візьмемо іпотеку – – впевнено відповіла я. Цим і допитливість Лариси Йосипівни, і її інтерес до мене вичерпали себе. Помовчали хвилин десять, потім я зібралася піти. Тим сказавши, що проводити мене. Перед виходом я зайшла в туа років. І випадково-звукоізоляція з кухнею там ніяка-почула, як мати вимовляє сині: – Ліміта. З тобою лише заради житла. Одружишся на ній, і ти мені більше не син…
Розлу чилися ми в березні, а в квітні приїхали батько з мамою і купили мені квартиру. – Ми вирішили, що якщо ти хочеш тут влаштуватися, то необхідно житло, — сказав батько, поки я висіла у нього на шиї. Так я стала власницею двокімнатної квартири в столиці. Нещодавно в торговому центрі зіткнулася з Ларисою Йосипівною. Хотіла прослизнути повз, але вона мене зупинила. – Оленька, сонечко, здрастуй! – солодко посміхалася вона. – Давно ти до нас не заходила… Я знаю, ти квартиру купила… Тім собі місця не знаходить, з тих пір як ви розлу чилися… Ось хитра тітка. Дізналася про квартиру. Скоро, наспівно, і синочок з’явитися на горизонті. Спробує відновити відносини. А воно мені треба?