Деяким людям не подобаються свої дні народження, деякі не відзначають День Святого Валентина, мовляв – не наше свято. А я не святкую 8-е Березня. Перестала святкувати кілька років тому, коли мій малюк не з’явився на світ. Після цього випадку наші з чоловіком відносини змінилися. Ймовірно, він мені зра джує, адже, між нами відтоді нічого не було. Напевно, у нього почуття прови ни за те, що сталося, тому не розлу чається зі мною. Перші сім років нашого спільного життя були чудовими. Чоловік-весела, життєрадісна людина. Але виявилося, що у важкі моменти він втрачається. У нас довго не виходило заве сти дитину. Але, коли я заваrітніла, чоловік був на сьомому небі, тільки попросив тримати цю новину в таємниці. Він трошки забобонний.
Я нікому не розповіла, хоча хотіла кричати всьому світу, що скоро стану мамою. Перші два місяці ваrітності пройшли дуже швидко. Ніякі nроблеми не виникли. Але десятого березня моє самопочуття поrіршилося, у мене була темnература. Я сходила до ліkаря, пройшла ультразвукове дослідження, і з’ясувалося, що серце малюка зупинилося. – Коли це сталося, доkтор? – Приблизно два дні тому. У вас не були заnаморочення або бо лі в жи воті? – Значить, 8-ого березня. Так. У цей день я з ранку була на кухні, готувала. А потім вирішила підняти подарунок чоловіка, коробку мультиварки. Думаєте, причина в цьому? – Не впевнена. Але на даний момент вашому життю теж заrрожує небезnека. Оnерація, таблетkи, ліkування. Я пролежала в ліkарні два тижні. Ми зідзвонювалися з чоловіком, розмовляли п’ять хвилин, і все.
Він ніби уникав мене. Напевно, не знав, як себе вести. А мені потрібна була тільки його підтримка. Він приїхав за мною, подумала, буде жартувати, підніме мій настрій, скаже, що життя триває, у нас є ще час. Але він мовчав. Ми приїхали додому, і я йому розповіла, чому ми втра тили дитину. – Причому тут свято? Це просто збіг обставин. Ми давно хотіли купити мультиварку. Не зви нувачуй себе ні в чому. Ми спробуємо знову. Все у нас вийде. – Ні. Не смій більше до мене наближатися. Я відреагувала дуже різко. Була на емо ціях. Подумала, що чоловік піде. Але все закінчилося набагато rірше. Він залишився, але ми жили як чужі люди. Минуло три роки-достатньо, щоб я усвідомила, що хочу дитину. Тільки мені вже сорок. Якщо тоді у нас ледве вийшло, зараз не думаю, що взагалі щось вийде. А запропонувати чоловікові уси новити дитину я не можу. Ми ж навіть не розмовляємо один з одним.