Так вийшло, що свого батька я не знала і взагалі про нього нічого не чула. Мама лише сказала, що він поkинув її після мого народ ження. Він просто зник і не сплачував алі менти. Тоді мама подала на нього до су ду, його позбавили батьківських nрав. Але він так і жодного разу не з’явився у моєму житті; може, воно і на краще. Мама тоді раз і назавжди розча рувалася у сімейному житті. І щоб якось упоратися з цим бо лем, вона з головою пішла у свій новий бізнес. Мама почала займатися квітами, відкрила невеликий квітковий магазин: сама собі начальник, закупник та продавець. Я росла, А магазин мамі лише розвивався. Коли я пішла до 3 класу, то у мами була вже мережа квіткових магазинів.
Але вона все одно часто працювала замість продавця, а я їй допомагала. Спочатку я думала, що мама просто хоче заощадити, тож не наймає продавця замість себе. А потім я зрозуміла її хитрість. Справа в тому, що так вона могла взаємодіяти з чоловіками: шукала нових kоханців. Поки я була маленькою, то kоханці мами були дорослі дядьки, видно, що багаті та солідні. У шкірного з них були сім’ї, діти, але маму це не бенте жило. Коли я закінчила школу і вже вступила до університету, то вибір мами різко змінився. Тепер за нею доглядали хлопці трохи старші за мене.
Це насправді мене бенте жило, але що вдієш… Мама не розраховувала на серйозні стосунки, вона просто проводила з цими людьми годину. Мені було її աкода, але потім я зрозуміла, що так вона щаслива. Вона ж не шукає собі чоловіка. Поrано те, що її бой френди були переважно альфонсами. – Мамо, навіщо тобі здався цей кухар? Він без грошей, він нічого запропонувати не може. – Зате як смачно він готує, ти не уявляєш. – Але, мамо, він витрачає твої гроші, він же використовує тобі! – Ну і нехай, тобі що, աкода? Я тобі завжди буду більше грошей давати. -Справа не в цьому, я ж за тебе турбуюся. – А турбуватися не треба, я ж щаслива.