Алевтина, одинока мати тридцяти років, рішуче заперечує проти зустрічей сина з новою жінкою батька та її дочкою. – Ти не зі своїм сином спілкуєшся! Ти гуляєш зі своєю новою сім’єю, а син для тебе наче нав’язаний тягар. Якщо вже взяв сина на вихідні, то будь добрий поспілкуйся з ним. Може, у нього якісь nроблеми, які він хоче розповісти тільки тобі. За твоєї нової сім’ї, хлопчик соромиться говорити. Нічого з твоєю подругою не станеться, якщо день вдома посидить. І якщо ти не маєш часу на спілкування з хлопчиком тет-а-тет, то більше жодних тобі з ним побачень. Алевтіна з чоловіком розлу чилися два роки тому. Син навчається у третьому класі.
Її екс-чоловік ніколи багато грошей додому не приносив. Тому що доходи в нього невеликі. Відповідно зараз алі менти платить мізерні. Буває, що не платить, якщо доходів немає. Але це не повинно бути перешкодою для спілкування батька із сином. Тим більше, що обидва, як батько, так і син, прагнули цього спілкування. І сама Алевтіна вважала, що спілкування необхідно, що колишні чоловік і дружина зобов’язані зберігати приятельські стосунки заради сина. Вона так само впевнена, що тато має бути татом навіть після розлучення з мамою. Але син повертається після зустрічей трохи розrубленим.
Він, як йому сказали, пішов на зустріч у передчутті спілкування з батьком, а опинився в чужій сім’ї. Подекуди хлопцеві це навіть подобається. Є однолітка, з нею не нудно. Тата дружина пригощає різними ласощами, іноді обдаровує якимось подарунком. Вони разом ідуть до парку, катаються на каруселях. Але він хоче поспілкуватися з татом, а не з чужими людьми. Нехай навіть ті ставляться до нього добре. Але Алевтіна категорична: – Хлопчик із татом і так рідко бачаться. То не можемо, то хворіємо, то у тата справи. Бачитися вдається раз-два на місяць. І ці рідкісні зустрічі батько зобов’язаний присвячувати тільки синові.