Я познайомилася зі своїм чоловіком сім років тому. Мені було 22, а йому 26. Я була з простої сім’ї, а він із багатої. Ми закохалися одне в одного з першого погляду. Була лише одна nпроблема. Він часто їхав до Англії, тому що в майбутньому хотів там жити і треба було поступово все там облаштувати. Ми зустрічалися на відстані 3 роки, і це були найскладніші часи у наших стосунках. Мої родичі думали, що в нас все несерйозно, адже я була «птахом не його польоту». – З такими, як ти, багаті хлопці лише час проводять. А ось одружуються з тими, на кого батьки покажуть. Ти не в казці живеш, повернися до реального світу.
Мене все це сильно зачіnало, і я навіть почала поступово вірити цьому маре нню і nлакати. Він прилетів з Англії і насамперед зробив мені пропозицію. Родичі, які не вірили, відразу ж почали зі мною ближче спілкуватися, бо сподівалися, що я ділитимусь з ними грошима чоловіка. Я була щаслива. Через 7 місяців ми одружилися; за цей час підготували всі документи та після весілля переїхали жити до Англії. Ми з ним дуже добре ладнали і свароk практично між нами не було. Ми дуже хотіли дитину, і тому не відкладали цієї справи. Через рік наро дився наш первісток, а через 2 роки – донька. Вони не були схожими на нас.
Ми були смаглявими і кароокими, а вони – світловолосі, з кучеряками, і з блакитними очима. Ми часто жартували, що це не наші діти. Жарт виявився для когось серйозним приводом, а саме для батьків чоловіка. Вони стали підозрювати мене у зраді. – Гуляща жінка в тебе. Тобі терміново потрібно зробити тест. Швидше за все, зрадила тобі, коли ти за відрядженнями їздив – говорила його мати. Я не стала виправдовуватися. Мовчки пішла до ліkарні, зробила тест та довела всім, що дітей я не нагуляла. Вони вибачилися, а чоловік розгнівався на мене, бо жодного разу в мені не сумнівався. – Я вірю тобі, і це найголовніше, тож доводити нікому нічого не треба було.