– Мамо, чим тобі Віка не подобається, я не розумію? – Кажу їй я, – ми одружимося, ти це не в змозі змінити. – Ось, згадаєш про моє існування – пізно буде, – продовжує вона, – та Віка за ніс тебе водить, а ти, дурень, не помічаєш чи не хочеш помічати, що ще гірше. – М-м, куди ти зібралася? Я тебе й не забуду, люба, ти тільки теж не забувай мене, – сміявся я з мами. – Смійся-смійся, подивимося потім, як Віка тебе обду рить. Хоча… вона вже! Про що я? – Голосно обурю валася мама. Тут у кімнаті з’явився тато: – Годі, Настю! Ти не втомилася, скажи мені? Невістка ще до нас не переїхала, а ти вже з нею сkандалиш. Дивно, чи не думаєш? Може, потрібно шукати відповіді у себе?
– Не смій мене зви нувачувати. Єдиний мій мінус у всій цій історії це те, що я справжня терпила. Я б і невістку потерпіла, але вони ще не одружені, а ця Віка вже ганяє мого сина містом. Тут мама стала перед своїм гардеробом – вибирати собі вбрання на важливу подію – Син з дитинства бачив тебе сильною, впевненою і, ох, якою владною жінкою, – батько продовжив свою промову. Зараз він виріс і вибрав собі жінку, схожу на тебе. А ти через це шаленієш. – Нічого подібного! І взагалі, не kричи на мене. Я виростила розумного та самостійного чоловіка. До речі, збирайся, сину, ми їдемо до торгового центру.
– Так, мам, – відповів я, – я зараз зберуся, але щоб ти знала, в 5 я повинен відвезти Віку на манікюр. Ми ж встигнемо? – Ох, дайте мені терпіння та витримки. Вона користується тобою, а ти не помічаєш. Гаразд, потім зрозумієш, а зараз відвези мене. Ми з татом непогано тоді посміялися. Так, я виріс таким, мені комфортно знаходиться поряд із сильною жінкою. Такий урок залізної леді показала мама, а інша жінка, Віка, зайняла своє місце біля моєї мами. Мені все подобається і міняти я нічого не збираюся.