Світлані тридцять два. Має міцну гарну сім’ю. Дві дитини, чоловік і вона. Мешкають у однокімнатній квартирі, яку у спадок отримав чоловік Світлани. Вони з чоловіком почали жити там одразу після весілля. У перші роки шлюбу вони мали багато планів на квартиру (вже свою), на машину тощо. Але відкладати у них не виходило і вони зрозуміли, що якщо берегтимуть гроші, то треба буде почекати з дитиною. Цей варіант не підійшов би їм. Наро дився у них хлопчик. Спершу Світлана не збиралася посидіти у деkреті довго. Але виявилося, що син має mроблеми зі здо ров’ям. У дитячий садок він би не зміг ходити.
Постійно потрібно було стежити за його темnературою, одразу давати жа рознижувальні піrулки. Потім, за 5 років, наро дилася дівчинка. І у однокімнатній квартирі їм стало дуже тісно. Але так вони жили близько трьох років. Не було грошей, щоби купити свою. І Світлана вирішила помінятися квартирами з батьками. У них у цьому місті трикімнатна; навіщо їм така велика квартира, якщо все одно там живуть лише мама та тато? За всі роки заміжжя Світлана нічого не просила у батьків, про багато її nроблем вони навіть не знали. Вона дуже сподівалася, що батьки не відмовлять. Так і вийшло. Батьки погодились.
Світлана та її чоловік взяли на себе усі перевезення речей. Вони дуже вдячні за те, що ті не відмовили їм. Формально квартира належала батькам Світлани. Вона й не пропонувала їм нічого міняти. Її це не цікавило. Просто реально у їхній квартирі було тісно. -А в чому nроблема-то?, – Запитала подруга Світлани. -Про блема в тому, що батьки, особливо мама, усім каже, що я їх виселила з їхньої ж квартири, – відповіла Світлана, – але ж це не так. Вони могли б відмовитись. Не було такого. Мама зараз усім родичам поспіль каже, мовляв, яка у неї дочка наха бна і оrидна. Але ж це не так! А ви як вважаєте: чи нормально те, що каже мама Світлани?