У мене прекрасна невістка, дуже мені вона подобається: син та онуки завжди одягнені, чисті та нагодовані. Взагалі вона дівчинка порядна, і я завжди прийду їй на допомогу. Її виростила бабуся, мама її налагоджувала у цей момент своє особисте життя. Зараз бабусі 86 вона живе в іншому місті; так, приходять люди із соц. захисту, допомагають їй, але цього недостатньо. Невістка зібралася відвідати бабусю. Син зателефонував мені і казав взяти молодшу онучку, а я говорю візьму, але тільки двох. Хоча старшій 12, а молодшій – 5. Старша сама ще маленька, мало чим допоможе на дачі, тим більше з молодшою сестрою.
Ми пропонували варіант найняти цілодобову доглядальницю бабусі. Бабуся стала в позу, каже «ні». Пропонували привести бабусю до себе: невістка каже, що вона не переживе. Вона не зможе жити в окремій квартирі, чахне щодня. Ми вже не знаємо, що пропонувати, невістка від усього відмовляється. Ну от зараз вона поїде до своєї бабусі; незрозуміло, скільки вона ще проживе, ні, хай, звісно, живе. Але уявіть, якщо вона буде там п’ять років лежати і всі п’ять років невістка сидітиме зі своєю бабусею?
А що робити дітям: вони будуть рости без матері, а як бути чоловікові? Бабуся зовсім не розуміє, що вона так руй нує сім’ю? Мати невістки не знайшла собі супутника життя, а бабуся хоче, щоб її онука така ж була? Дивні люди, звичайно, не дивно, що у цієї бабусі в голові; нагляд їй справді вже потрібен, старенька вона. Невістку ми відпускаємо, не можемо їй заборонити, вона дівчина з великим серцем. Бабуся для неї все. Але вона ще сама не розуміє, на що йде…