Ми вирішили продати однокімнатну квартиру, яку нам подарувала бабуся. Але нещодавно вона покликала нас до себе та виступила з несподіваною вимогою

ПОЛЕЗНОЕ

Коли Фаїна одружилася, бабуся подарувала їй квартиру. Вона жила там із чоловіком 3 роки, потім наро дила дитину, пішла у деkрет. Коли трохи підзаробили, то продали цю однушку, і купили трикімнатну у чудовому районі. Звісно ж, в іnотеку! -Перший час мені навіть страաно було, не могла спати ночами. Вважали, що не потягнемо, думали, даремно взяли, але потім стали потихеньку справлятися. Іноді навіть випереджали платіж. З дитиною допомагали мама та свекруха. Якби не було бабусиної квартири, ми б ніколи не нагромадили на початковий внесок. Та й точно не взяли б трикімнатну.

Бабусю Фаїна з чоловіком ніколи не забували. Часто дзвонили їй, приїжджали у гості, допомагали всім, чим могли. Бабусі було близько 80 років. Активна, у тверезому розумі, і навідріз відмовлялася від допомоги онуків та дітей. Але нещодавно все змінилося: Коли ми внесли останній платіж за іnотекою, то поїхали до бабусі. Вона привітала нас, і ми її знову віддячили. А коли збиралися йти, вона сказала нам: Ви вже встали на ноги. Тепер настав час Лізі допомагати. Вона ваrітна. Винаймає квартиру. Ви, давайте, поверніть ту однокімнатну квартиру, я її Лізі подарую.

Фаїні здалося, що вона не дочула. Тобто, поверніть квартиру? Ліза її двоюрідна сестра. Їй 25, нещодавно вийшла заміж. -Бабусю, ми давно продали цю квартиру. -А Мені не обов’язково ту квартиру. Купуйте будь-яку, обов’язково десь поблизу мене. Бажано, поряд із метро. Як нам зараз бути? Адже й бабуся за всієї родини оголосила, що Ліза скоро отримає від неї квартиру. Ми тільки погасили свою іnотеку, яку виплачували багато років. Як ми можемо звалити на свою шию нову?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *