Чоловік сестри справжній без дар, увесь час просить rроші у мене, але коли одного разу я йому відмовила, то дізналася, ким він є насправді.

ПОЛЕЗНОЕ

Мати виховувала нас із сестрою одна. Я молодша сестра, яка повна протилежність старшій. У школі Зіна вчилася краще за мене, але потім щось пішло не так. Вона опустила руки, здалася. В універ Зіна не надійшла – їй не вистачило балів, а я вчинила. Я вчилася і паралельно працювала. У мене була мета – відкрити свій магазинчик до кінця 3-го курсу. Не знаю, чому я поставила себе в такі часові межі, але так все й вийшло. У середині травня на третьому курсі відкрила магазин. Сестра тим часом уже була матір’ю прекрасного хлопчика та дружиною круглого неро би та без дару. Я, ясна річ, допомагала мамі. Вона жила одна, у неї нікого крім нас не було, до того ж вона все своє життя нам подарувала, ми повинні були їй якось відплатити. Однак дещо бен тежило мене дуже сильно: я не одній мамі, а ще й сестрі допомагала. Так я практично містила всю їхню сім’ю.

Чоловік не працював, раз у раз охороняв диван, а коли я їм казала, що час би на роботу вийти, сестра захищала чоловіка, що, мовляв, він шукає-шукає, а ніяк ту саму роботу підшукати не може. А що ж сестра? Вона ж із сином сидить, ніколи їй працювати. Я купувала племіннику одяг, іграшки, якщо треба було – ліkи та продукти. Сестрі я завжди давала rрошей, а іноді оновлювала її гардероб на її прохання. Незабаром мені це набри дло. Я висловила все сестрі, вона образилася. Але ж вона не мала права на мене обра жатися. Я не раз її чоловікові пропонувала влаштуватися в один з моїх магазинчиків вантажником (та там і тягати особливо не було чого…), але ж не царська справа вантажником працювати. Коротше, посва рилися ми через зятя в пух і порох. Більше я з сестрою не спілкувалася, адже вона приймала мою допомогу як належне і ніколи не дякувала за неї. Через якийсь час приходить до мене мама з валізою. Я її, звичайно, відразу пустила в будинок, але чекала на пояснення.

Виявилося, мій горе-зять програв будинок в азартні ігри, і вони сім’єю опинилися на вулиці. Однушка мами виявилася єдиним житлом для нещасної родини. Я залишила маму жити у мене, а сама поїхала до сестри – вимагати пояснень. Мені здається, вона знала, що я до неї приїду – чекала на мене з невдоволеною міною. Добре посва рившись, ми розійшлися: я до себе додому, сестра залишилася у матері. У той час я повністю перестала допомагати сестрі, і заборонила мамі відправляти їм гроші, інакше я мала намір відправити маму жити з сім’єю сестри (звісно, я б так не вчинила з нею). Мамі було бо ляче і сkладно, але вона розуміла, що вона не має іншого варіанту. Через півроку сестра подала на розлу чення, влаштувалася на роботу, а ще через стільки ж вона винайняла собі квартиру і звільнила будинок мами. Із сестрою мої стосунки не повністю відновилися. Ми так і не змогли пробачити один одного повністю, але з племінником я дуже близька. Він часто приїжджає до мене в гості, я часто забираю його після уроків на прогулянку, дарую йому подарунки, він мені дарує свої малюнки. Словом, все добре, але від спілкування з сестрою осад залишився надовго.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *