Подруга моя Олена і її чоловік Єгор – дуже розва жливі люди. У хорошому сенсі. У них все розписано наперед. Приказка “сім разів відміряй, один раз відріж ” – це теж про них. Вони перед тим, як щось зробити або купити, кілька разів подумають. Нещодавно до них прийшла теща Ганна Михайлівна. Слі зно їх просила допомогти їй в покупці дачі. Її чоловік завжди був проти дачі, говорив, “у нас в селі відпочинок краще всяких дач буде”. Чоловіка нещодавно не ста ло. “Мрія може здійснитися, значить” – подумала жінка і прийшла до дітей, які непогано заробляють. Анна Михайлівна навела ряд аргументів, чому ж варто купити дачу.
Ну, по-перше, свіже повітря, свій город, завжди свіжі продукти, та й потім-пара скоро наро дить дітей, де вони будуть відпочивати. Ну Олена з Єгором подумали, і погодилися. Теща дала тільки третину від суми, решту віддавала пара. Їм навіть довелося взяти kредит: жінка просила записати будинок на себе, щоб хоча б на старості років у неї була своя власність. Будинок купили, Анна Михайлівна відразу стала облагороджувати город, пара стала частіше приїжджати відпочивати. Олена заваrітніла, Єгор привозив продукти. Минув час, онук наро дився, до кінця літа йому вже був майже рік.
Якось пара так сильно втомилася на роботі, що хотіла поїхати у відпустку на море на тиждень. Подзвонили мамі, хотіли дитину залишити з бабусею на дачі, а бабуся їм така: – Тобто, ви хочете відпочивати, а я одна з дитиною повинна залишитися? Ми так не домовлялися! Який онук на дачі ще? Він мені всі квіти повидирає. Він занадто маленький, я за ним не услежу. Ніяких дітей на дачі! Ні-ні – ні і ще раз ні. – Мам, це, адже, і наша дача теж. – Ніхто і не сnеречається. Приїжджай і сама дивись за своїм сином. Олена тоді подивилася на свого чоловіка: тут вони вперше зрозуміли, що прорахувалися…