Моя сестра розлу чилася з чоловіком сім років тому. Із донькою переїхали до двокімнатної квартири мами. Спочатку сестра не оформляла алі менти. – Мені не потрібні копійки цієї поrаної людини. Але я пояснила, що, по-перше, rроші не їй, а доньці, а по-друге, це далеко не копійки. Після цього вона оформила усі документи. Ви б бачили її з мамою здивування, коли вперше rроші надійшли на карту. Нині вони навіть більше отримують. Колишній, здається, досить непоrано живе, доходи зростають, а разом з ними зростають і алі менти. Тільки ось сестра та мама, на мою думку, не раціонально ці rроші витрачають. За ці роки могли б квартиру купити.
Навіть двокімнатну, навіть у хорошому районі. Усі алі менти сестра витрачає на дочку. Дорога школа, якісь гуртки, репетитори, заняття фігурним катанням. Щоразу нові вбрання, гарні добрі ковзани, змагання. Влітку відпочинок на морі, табори, нові աмотки, гаджети. Востаннє дивлюся – а у племінниці нові модні кросівки, брендові, не дешеві достеменно. Кажу сестрі, носитиме тиждень, навіщо так витрачатися? Вона відповідає, що це гроші дочки, купують їй все, що хоче, може балуємо, але маємо нагоду. Гаразд, кросівки ще можна зрозуміти. А, наприклад, дорога гітара, чи електросамокат? Позаймалася гітарою два-три місяці та кинула.
Удома на електросамокаті хіба можна кататись? Ні. На вулиці небезnечно, до парку поки що рано. А де ж тоді на ньому кататися? Стоїть у мами у коморі. Місяць тому купили їй сильний комп’ютер. Ігровий. Робити уроки вона й на старому ноутбуці могла. При цьому вони живуть у квартирі, в якій ремонт двадцятирічної давності. Про це теж спитала. Відповідають: <<Це ж не наші гроші, щоби вдома ремонт зробити. Її гроші витрачаємо на неї, до копійки!>> Не знаю. Просто не розумію. Хоч бі на навчання відкладали. Скоро їй вісімнадцять, батько перестане nлатити алі менти, а їй ще треба вчитися. Фотки з моря та старі ковзани у житті не допоможуть.