Бабуся Ганна ділилася своїми переживаннями: -В мене дві дочки. Обом допомогла, як змогла. На весілля старшій дочці подарувала квартиру, яку отримала у спадок. Молодшій квартири не дісталося. Але як тільки вона наро дила, весь клопіт з вихованням дитини я взяла на себе. Вона працювала, а я з ранку до вечора сиділа з онукою. Плюс, робила все у господарстві. Вони змогли виплатити іnотеку, і тепер вони мають власну квартиру. А онука – красуня, самостійна, навіть обіди готує. … Оскільки бабуся Ганна вже у віці, то й енергії на всі справи поменшало. Тому старша донька Яна почала переживати через її стан.
-Я щодня говорю Ірині, що не можна так навантажувати маму. Вона вже у віці може не витримати. Кажу їй, що мати вам допомагала стільки років. Тепер ваша черга відплатити їй тим самим. І Кіру, кохану онучку, можеш підключити до цієї справи. Чому так єхи дно про доньку? На це у Яни є, що сказати: -Моїх дітей мама ніколи не любила так, як доньку Ірини. Вона приїжджала до нас тільки у свята, вважай, бачила їх пару разів протягом року. А коли наро дилася Кіра, то ці візити вже назавжди зійшли нанівець. Тому я й у декреті просиділа зі своїми дітьми – цілих 6 років. Про кар’єру довелося забути назавжди.
Я ж була в розлу ченні, так що все це було величезним тяrарем. Але Іра не згодна з такими міркуваннями: -Ми з моїм чоловіком всього досягли самі. Я переїхала до нього багато років тому з однією сумкою. На квартиру заробляли самі. Впоралися, але молодість пройшла. Я навіть не побачила, як росла моя донька Кіра. Наразі бабуся вже не може сидіти з онукою. Вважаю, що з батьками у старості мають сидіти ті діти, кому дісталася їхня квартира. Подарувала тобі безтурботну молодість – то ти подаруй їй безхмарну старість. Як ви вважаєте, хто правий у цій ситуації? Яка з дочок має взяти на себе відповідальність за маму? Чи обидві мають це зробити?