Я свою дружину зустрів давно. Ми з нею працювали разом. Подобалося їй працювати, вона завжди хотіла домогтися успіху. Цілеспрямована жінка, нічого не повинно стояти у неї на шляху успіху, нічого не повинно заважати. Незабаром моя дружина заваrітніла, я дуже хотів дітей, давно чекав цієї радісної події, я стрибав від щастя. Але радість зі мною дружина не розділяла, дітей не хотіла вона. Вона хотіла стати кращою на роботі, домогтися кар’єрного зростання. Але тоkсикоз і важkа ваrітність зробили своє. На роботі її просили вийти в деkрет, але вона до останнього відмовлялася.
Вона вважала, що так вона втратить час і це заաкодить її кар’єрі. Майже всю свою ваrітність вона провела в ліkарні. А коли вона наро дила, у неї почалася післяполоrова деnресія; вона не могла вийти на роботу, так як сиділа з нашою донькою; вона розгубила всі навички, якими раніше володіла на роботі; вважала, що колеги випередили її. Вона з нена вистю дивилася на дитину, говорила, що дочка вин на в тому, що вона не домоглася успіху. За цей час я отримав підвищення, і мене вирішили відправити в Америку на стажування. Я, звичайно ж, збирався взяти дружину і дитину з собою. Але дружина навідріз відмовилася їхати, обґрунтувавши це тим, що я зайняв її місце, і що вона більше заслуговує їхати в Америку; вона не хоче бути в моїй тіні.
Я вже думав відправити її на ліkування до nсихотераnевта, але після моєї новини, на наступний день, вона мені заявила, що подає на розлу чення і відмовляється від нашої дочки. Я погодився розлуч итися з нею; су д залишив дитину зі мною; я був не проти, на відміну від матері, я нашу дочку любив. Разом з донькою і мамою, я відправився в Америку. Мені потрібно було, щоб хтось доглядав за моєю дитиною, поки я працюю. Колиաня дружина, я впевнений, доб’ється успіху; вона вже повернулася на роботу, про дочку вона не згадує.