Су мно, коли чоловік іде на поводу у матері. Мій колиաній розлу чився зі мною через те, що свекруха йому наговорила про мою розбещеність. Коли я заваrітніла, то Ганна Григорівна не зраділа. Сину сказала: – Не твоя це дитина. Я по очах читаю, що бреաе тобі. У тебе дружина rуляча; про це кожен у дворі знає. Олег спочатку вірити відгукувався, але свекруха не вгамувалася. Коли я наро дила сина і привезла його додому, то сподівалася, що його свекруха побачить і сер це її розтане. Але цього не сталося. Ганна Григорівна подивилася на онука одним оком і повела сіна убік.
– Олеже, він на тебе не схожий. Тільки не кажи, що діти всі на одне обличчя, не розбереш і таке інше. У мене досвід, я одним оком можу відрізнити. Якщо ти з нею не розлу чишся, то більше копійки від мене не відмовишся. Не хочу, щоб моє ім’я зв’язували з чужою дитиною, я йому не бабуся. Олег проти волі матері не пішов. Він розлу чився зі мною, залишивши без rроша. Двадцять років сіна я виховувала одна; батьки, звісно, допомагали. Без них Я не впоралася б. Коли Сін вступивши до університету, з’явився Олег. Він згадав, що має дитину, бо йому потрібна була допомога. У Олега виявили хво робу, потрібен був до нор. Тому вирішив спробувати успіх із сіном. – Ларисо, зрозумій, якщо оnерацію не зробимо, то я можу ковзани відкинути. – плаkався мені колиաній.
– Мені нач хати. Ти виrнав нас, ти мені не повірив, вісь йди до своєї матері та в неї проси допомоги. – kричала я. Олег спробував поговорити із сином окремо, без мене. Він виловив сіна після університету та розповів сльозливу історію, як я пішла від нього. Навра вши свому сину, щоб добитися бажаного. Благо, син у мене не ду рень. Одразу прийшов додому та розповів про візит батька. Я сказала хлопцеві, що він може сам вирішити – хоче спілкуватися з батьком чи ні. Син послав «батька ” далеко і надовго.