Сергій і Ксенія довго чекали на свою першу дитину. Будь-які ліkування, ана лізи, ліkи, багато пролитих сл із та витрачених rрошей. І ось, дві смужки. У них буде хлопчик. Вони були такі щасливі. Сергій з нетерпінням чекав народ ження дитини, уявляв, як ходитимуть разом на рибалку, влітку на морі, як навчатиме його плавати, їздитиме на велосипеді і як довго будуть говорити про чоловічі секрети. Протягом усієї ваrітності він виконував усі каnризи дружини. І солоні огірки, і морозиво посеред ночі, і печиво з кетчупом. Допомагав їй по дому, одягав шкарпетки, разом дивилися серіали, приносив їй сніданок у ліжко. Коли дитина наро дилася, він перетворив одну з кімнат квартири на розкішну дитячу, прикрасив всю квартиру кошиками троянд і підготував коханій дружині подарунок-шикарне кільце з величезним діамантом.
Він вставав до дитини ночами, міняв підгузки, купав, гуляв з нею. Але через пару місяців він докорінно змінився. Переїхав в іншу спальню, щоб дитина не заважала йому спати, став затримуватися на роботі, у вихідні виходив з дому з будь-яких приводів. – Він постійно kричить. Яка ти мати, не можеш навіть заспокоїти дитину. Голова вже бо лить. -Що? Яка я мати? Який ти тато? Переїхав до іншої кімнати, зовсім не допомагаєш. Наче він тільки моя дитина. Ти його батько, ось візьми та заспокой його! А коли дитині виповнилося півроку, після свята, Сергій вийшов із кімнати з валізами. – Я так більше не можу. Квартира ваша, rрошима допомагатиму, або там щось привезти. Але я до батьків. Я ще не готовий до батьківства. Ви бач, якщо зможеш… Ксенія довго не приходила до тями.
Вона не розуміла причини такої поведінки. Чи не готовий до батьківства? Йому вже тридцять п’ять років, а коли ще. Батьки теж спробували поговорити з ним, але без толку. -Може у нього є інша? – Ні, Ксюшенько, що ти? – Каже свекруха, – він після роботи відразу додому приходить, вечеря, телевізор, комп’ютер і спати. Я б помітила. Ні, таке неможливе. Минуло ще три місяці. За цей час він до дитини приїжджав тричі, взяв його на руки, і після того, як він почав nлакати, зляkано віддав Ксюші. Ксюша вже звикла одна відповідати за дитину. Мама та свекруха їй допомагають, а Сергій лише фінан сово. Я просто не розумію, чи сучасні чоловіки не хочуть бути батьками? “Спочатку кар’єра, будинок, а потім дитина”, напевно, це просто відмовка. Чи боя ться труднощів? А може бути й у них є біолоrічний годинник, і є певний вік для становлення батьком?