Ми з моєю колишньою одногрупницею дружимо сім’ями. У нас є доньки одного віку, наші чоловіки теж згодом потоваришували. Майже всі свята ми відзначаємо разом – чи то дні народження, чи якісь державні свята. У травні ми відзначали рік моєї доньки. Ми лише недавно доробили ремонт у будинку та оновили машину. Фінанси не дозволили відзначити свято доньки на широку ногу. Ми вирішили влаштувати пікнік на природі і запросити лише найближчих людей. Звичайно, сім’я подруги входила до цього списку. Так, чогось помпезного на нашому святі не було, але день пройшов дуже душевно і затишно.
До того ж, у такому віці донька навіть не розуміла, що все це – на її честь. У середині серпня був день народження доньки подруги. Ми з чоловіком уже заздалегідь підготували їй подарунок. І ось, на початку місяця нам надходить повідомлення: “Ми запрошуємо Вас на день народження Ніколетти. Свято пройде у базі відпочинку “Ромашки”. Просимо мати із собою rроші за своє місце. Персона (загальна альтанка) – 100 rрн. Паркування – 20 rривень. Будиночок – 200 rривень.
Якщо ваша дитина має переваги в їжі, можете принести свою їжу з собою. Чекаємо на Вас 17 серпня о 13.30, Гордєєви.” Перше, що ми з чоловіком подумали після прочитання – “А що так можна було?”. Просто вони самі вибрали місце і ціни… це ж якось непристойно вимагати rроші за свій вибір. Ми порахували, що день народження Ніки коштуватиме кругленьку суму, але ми не хотіли зіnсувати стосунки з друзями своєю відсутністю на святі. Але все ж таки, це чужо і дивно для мене. Хіба не розумніше святкувати так, як дозволяють фінанси?