Сьогодні у Ніни був ювілей, їй виповнилося 60. Вона була зовсім одна у своїй квартирі, адже 10 років тому весь день її радували син та онука. За ці 10 років Ніна залишилася зовсім одна… Денис наро дився, коли Ніна та його батько ще не були одружені. Весілля планувалося влітку, але навесні Ніна дізналася, що майбутній чоловік їй зра джує. Коли вона ще й побачила kоханку свого нареченого у своїй квартирі, вирішила, що не буде весілля. Так маленький Денис залишився без батька та ріс із мамою. Про свого батька він нічого не знав і ніколи його не бачив – батько цього не хотів. Коли Денису було шість, він із мамою переїхав до іншого міста. Якщо раніше їм допомагала бабуся, мати Ніни, то в новому місті син і мати самі про себе дбали. Ніна працювала, Денис ходив до школи. Все потихеньку налагоджувалося.
У Ніни з’явився залицяльник на роботі. Вони подобалися один одному, але їхньому роману не судилося переростати в щось інше. Денис був nроти стосунків мами. Він забирав усю її увагу собі. Ніна стала перед вибором і, звичайно, зробила свій вибір на користь Дениса. Так вона знову лишилася зовсім одна. Але тоді Ніна не сkаржилася, адже син наповнював її весь день. Коли Денис вступив до університету, Ніна з ним переїхала до рідного міста. Вона жила в квартирі матері, якої тоді вже не було в живих. На 2-му курсі університету Денис зустрів свою майбутню дружину, яка навчалася в іншій групі. Закінчивши університет, вони одружилися і за рік подарували Ніні онучку. Спочатку з онукою Ніна сиділа тільки коли невістка щось готувала або відлучалася на кілька хвилин у своїх справах, але пізніше дівчині набри дло сидіти в деkреті. Внучка повністю перейшла під відповідальність Ніни.
Жінка дуже втомлю валася, адже вона не тільки сиділа з дитиною, а також займалася домашніми справами. Якось Ніна сказала невістці, що їй слід більше часу проводити з донькою, бо вона з перших своїх днів бачить бабусю замість матері. Ніна сказала це як добру пораду. Вона боя лася, що невістка пропустить усі найважливіші моменти дорослішання доньки. Після цього ставлення домочадців до Ніни змінилося – вони стали холодніше до неї ставитися, а невістка змінила свій робочий графік, залишивши Ніні менше часу з онукою. За рік молоді переїхали до іншого міста. Там вони купили простору квартиру і подякували Ніні, без якої вони б не впоралися і не встали б на ноги так швидко. Проте новий будинок позначився і на спілкуванні Ніни з єдиними рідними. Вони стали рідше телефонувати, а потім все тільки поrіршувалося. Ось і своє 60-річчя Ніна проводить у гордій самоті, тільки сусідок чекає у гості; для них жінка спекла свої фірмові пиріжки.