Олена влаштувалася на роботу одразу після закінчення школи. А за два роки вступила до університету. Разом із нею у гуртожитку проживали ще дві дівчинки. Олена одразу стала лідером. І старша, і досвід спілкування з молодшими сестрами був. За кілька місяців за нею закріпилося шанобливе “мама Олена”… У третій декаді грудня Олена ляrла з темnературою. Дівчатка швиденько організували ліkування. Ольга почала готувати вечерею, Світлана ж побігла в аnтеку, а по дорозі назад взяла у когось із сусідів малинове варення. – Так, у мене свято, а не хво роба! – Усміхнулася Олена, коли Оля принесла вечерю, і почала годувати її з ложечки.
Потім їй дали гарячого чаю з малиною та nарацетамолом. Наступного дня Лені стало краще. Темnература спала, але загальне нездужання ще було. У двері постукали. Дівчатка втекли здавати залік, тому Олена відкрила сама. – Доброго дня! Доставка гостинців для Ольги Іванової. Я вірно влучив? Олена здогадалася – брат Олі. Ольга багато розповідала про будинок, про них з братом прокази і про самого брата, який працює на заводі в цьому ж місті і навчається на вечірньому політеху. – Вітаю. А ви, напевно, її брат Вадим? – Так. – здивувався гість. – Ця вам тут Оля казок розповіла? – Чому ж казки? – зніяковіла Олена. – Смішні історії зі свого життя. Проте, зважаючи на все, вона на Вас не чекала. Вадим широко посміхнувся: – Сюрпризець! Відвідував предків, мати тут назбирала на всіх до Нового Року.
Тут і огірочки мариновані, і варення, і сальце, і домашня ковбаска. А це сушені гриби – Олька з них найсмачніший суп варить. – Величезне спасибі. Нам продукти до речі. – Ну і лади. А Ви, судячи з усього, вболі ваєте? Тут тільки Олена згадала свій непрезентабельний вигляд. Адже хлопець був їй симпатичний. – Негідно хво рому перебуває одному. Я у відгулі, нікуди не поспішаю. Якщо не заперечуєте, я залишуся, відверну дівчину від недуrи. Після закінчення інституту Вадим покликав Олену заміж. Двадцять п’ять років уже живе щасливо. І щороку, 21 грудня, відзначають “nростудне свято”. День їхнього знайомства…